наменутися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(почати, спробувати) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | намену́тися, намену́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | намені́мося, намені́мось, намені́мся | |
| 2 особа | намени́ся, намени́сь | намені́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | намену́ся, намену́сь | наменемо́ся, наменемо́сь, намене́мся |
| 2 особа | намене́шся | наменете́ся, наменете́сь |
| 3 особа | намене́ться | намену́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | намену́вся, намену́всь | намену́лися, намену́лись |
| жін.р. | намену́лася, намену́лась | |
| сер.р. | намену́лося, намену́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| намену́вшись | ||