ЗГАДА́ТИ (відтворити, поновити в пам’яті що-небудь), ПРИГАДА́ТИ, НАГАДА́ТИ, ЗДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИ, ПОПАМ’ЯТА́ТИ, СПОГАДА́ТИрозм.,СПОМ’ЯНУ́ТИрозм.,СПІМНУ́ТИдіал.,ПРИПІМНУ́ТИдіал.,НАМЕНУ́ТИдіал.,ПОМ’ЯНУ́ТИзаст.,ПРИПОМ’ЯНУ́ТИрідко. - Недок.: зга́дувати, прига́дувати, нага́дувати, зду́мувати, наду́мувати, спога́дувати, спомина́ти, помина́ти, припомина́ти. Чомусь саме тепер дід Дунай згадав свою матір, згадав те, що лежало в найдальшому, найпотаємнішому і до болючих сліз теплому закутку його пам’яті... (М. Стельмах); Юрій пригадав усі події вчорашнього дня (В. Собко); Вона йшла і старалася нагадати собі плавні, як бачила їх згори, до переправи (М. Коцюбинський); Як здумає він, що Галя не переможе батька-матері, ..то серце його наче хто в жмені здавить (Панас Мирний); Артем помовчить трохи, мовби надумує, а потім: - Скажи мені, хто твої друзі, і я скажу тобі- хто ти (А. Головко); - Ви ще попам’ятаєте, хто для вас Іван Руснак (А. Крушельницький); Як зненацька у людській розмові Дружній голос душу стрепене, Як заблисне в посмішці раптовій Юне личко, - спогадай мене! Спогадай, бо сивина навчила Кожну мить хорошу берегти (М. Рильський); Як було нам і важко, і гірко, Як нещадно пекло нас вогнем, Пам’ятаєш, напевне, Охтирко, І тебе ми не раз спом’янем (О. Ющенко); І ворухнуть не можу я рукою, Коли спімну, що ні одно гаряче Дівоче серце не зітхне, не сплаче, І не затужить нищечком за мною (І. Франко); Він розказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх - не наменув тільки про Галю (Марко Вовчок). - Пор. 3. оживля́ти.