ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯрозм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ’ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,НАБИРА́ТИСЯрозм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). - Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися[взя́тися], нали́пнути, нав’я́знути[нав’я́зти], наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив [Василь] за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). - Пор. 1. приста́ти.