налізти 1 значень

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив налі́зти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   налі́зьмо
2 особа налі́зь налі́зьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа налі́зу налі́земо, налі́зем
2 особа налі́зеш налі́зете
3 особа налі́зе налі́зуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. налі́з налі́зли
жін.р. налі́зла
сер.р. налі́зло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
налі́зши

Словник синонімів

НАБИ́ТИСЯ (про бруд, пил, сніг і т. ін. - проникнувши куди-небудь, заповнити собою), НАЛІ́ЗТИ, ЗАБИ́ТИСЯ. - Недок.: набива́тися, нала́зити[наліза́ти], забива́тися. П’яту ось пробив [Гнат], бруду набилося (К. Гордієнко); Мокрий сніг бив у лице Василька, заліплював очі, налазив за комір... (М. Коцюбинський); Через кілька хвилин танкетка вилетіла за село. Легкий вітерець забивався в зорову щілину (Ю. Бедзик). - Пор. 1. проника́ти.
НАБИ́ТИСЯ (про людей - зійтися, з’явитися в якесь приміщення, обмежений простір у великій кількості), НАТО́ВПИТИСЯрозм.,НАЛІ́ЗТИрозм.,НАПХА́ТИСЯрозм.,НАТИ́СНУТИСЯрозм. - Недок.: набива́тися, нато́вплюватися, нала́зити[наліза́ти], напиха́тися. Вмить набилося стільки народу, що стало тісно (З. Тулуб); До двох невеликих.. кімнат натовпилася сила народу (Л. Смілянський); [Ганна:] Гостей налізло, мов до причастя: повозок та хургонів повне подвір’я... (М. Кропивницький); В гірські села напхалося стільки жандармів, що на собаку кинь дрючок, а на жандарма влучиш (С. Чорнобривець); Більше робітників, вони [пани] менш платять! Натиснеться люду багато, ну, вони платню знижають (І. Франко). - Пор. 1. напо́внити.
НАСТУПА́ТИна кого (рухаючись уперед у напрямі до кого-небудь і наближаючись упритул, навалюватися на нього, тіснити його), НАПИРА́ТИрозм., НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ]розм.; НАЛА́ЗИТИ[НАЛІЗА́ТИ]розм. (навалюючись). - Док.: напе́рти, насу́нутися, налі́зти. Марина рішуче наступає на нього, Дубовик задкує до порога (Г. Епік); І оточили її [Галю] з десяток хлопчаків та дівчаток - усім натовпом напирають на неї, верещать (Є. Кротевич); Він все дужче й дужче підвищував голос, і сам, немов хмара, насувався всім тілом на Сидорчука (Ю. Бедзик); Із серця скреготав [Ентелл] зубами, Об землю тупотав ногами І на Дереса налізав (І. Котляревський). - Пор. 2. нава́люватися, 1. насіда́ти.
НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ]на що (зсовуючись, спускаючись нижче, закривати собою що-небудь),НАПОВЗА́ТИ, НАЛА́ЗИТИ[НАЛІЗА́ТИ]розм. - Док.: насу́нутися, наповзти́, налі́зти. Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити (О. Довженко); Недбайливим порухом руки підібрав [Чемериця] пасмо волосся, що в’їдливо налазило йому на лоб (Г. Коцюба).

Словник фразеологізмів

і на го́лову (на ву́ха) не налі́зе, зі сл. говори́ти, роби́ти і т. ін. Що-небудь нерозумне, несерйозне, недоречне або зовсім безглузде. — Верзе таке, що й на голову не налізе,— сказала вона збентежено (П. Панч); — Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе: вимагає завтра піти записатись у загсі (С. Васильченко); [Кость:] Стара якась не при умі: плела таке, що й на вуха не налізе (З. Мороз).

і на го́лову (на ву́ха) не налі́зе, зі сл. говори́ти, роби́ти і т. ін. Що-небудь нерозумне, несерйозне, недоречне або зовсім безглузде. — Верзе таке, що й на голову не налізе,— сказала вона збентежено (П. Панч); — Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе: вимагає завтра піти записатись у загсі (С. Васильченко); [Кость:] Стара якась не при умі: плела таке, що й на вуха не налізе (З. Мороз).

що на рот налі́зе, зі сл. говори́ти, базі́кати і под., грубо. Усе підряд; не задумуючись. — Пиши і не варнякай, що на рот налізе,— сухо сказав Шугалія (В. Кучер).