-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив налуча́тися, налуча́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   налуча́ймося, налуча́ймось
2 особа налуча́йся, налуча́йсь налуча́йтеся, налуча́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа налуча́тимуся, налуча́тимусь налуча́тимемося, налуча́тимемось, налуча́тимемся
2 особа налуча́тимешся налуча́тиметеся, налуча́тиметесь
3 особа налуча́тиметься налуча́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа налуча́юся, налуча́юсь налуча́ємося, налуча́ємось, налуча́ємся
2 особа налуча́єшся налуча́єтеся, налуча́єтесь
3 особа налуча́ється налуча́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
налуча́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. налуча́вся, налуча́всь налуча́лися, налуча́лись
жін. р. налуча́лася, налуча́лась
сер. р. налуча́лося, налуча́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
налуча́вшись

Словник синонімів

НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з’явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки - не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся),НАХОПИ́ТИСЯрозм.;ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАВЕРНУ́ТИСЯрозм.,НАЛУЧИ́ТИСЯрозм. рідше (випадково, несподівано). - Недок.: нахопля́тися, трапля́тися, підверта́тися, наверта́тися, налуча́тися. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик начовні (Григорій Тютюнник); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та й наклав йому здачі (Л. Яновська); - Цитьте-но, цитьте, Іванихо! ..А то тут, знаєте... пани... ще хто нахопиться, буде й мені й вам (Леся Українка); Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай (М. Коцюбинський); - Отак закінчить [секретар] з одним, а тут і хтось інший уже підвернеться. От вам і пропав обід, уже вечерять пора... (В. Кучер); Підождім трохи, може, хто навернеться (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. насти́гнути.