-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | налуча́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | налуча́ймо |
| 2 особа | налуча́й | налуча́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | налуча́тиму | налуча́тимемо, налуча́тимем |
| 2 особа | налуча́тимеш | налуча́тимете |
| 3 особа | налуча́тиме | налуча́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | налуча́ю | налуча́ємо, налуча́єм |
| 2 особа | налуча́єш | налуча́єте |
| 3 особа | налуча́є | налуча́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| налуча́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | налуча́в | налуча́ли |
| жін. р. | налуча́ла |
| сер. р. | налуча́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| налуча́вши |
Словник синонімів
ОПИНИ́ТИСЯ (з’явитися де-небудь несподівано або випадково; виявитися в незручному, невигідному становищі), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ПОПА́СТИСЯ, НАЛУЧИ́ТИ розм., УЧИНИ́ТИСЯ [ВЧИНИ́ТИСЯ] діал.; ПІДПА́СТИ (стати залежним від кого-, чого-небудь). - Недок.: опиня́тися, потрапля́ти, попада́ти, попада́тися, налуча́ти, підпада́ти. Вода ринула через борт, рибалки опинилися у воді (Ю. Яновський); Од того часу.. народ знов опинився в неволі в панів (І. Нечуй-Левицький); Нудатов вперше потрапив у таку екзотичну обстановку (З. Тулуб); Машина, проскочивши фронтову зону.., раптом потрапила під артилерійський обстріл (В. Кучер); Дай жінці волю, сам попадеш у неволю (прислів’я); От там, край очерету яма, коли б на неї не налучить (Панас Мирний); Вона так несподівано вчинилася обік Фрузі, що ся.. аж злякалася, побачивши її (І. Франко); Після першого поділу Польщі у 1772 році Галичина підпала під гніт Австро-Угорської імперії (з журналу). - Пор. 1. потрапля́ти.