-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив налупи́тися, налупи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   налупі́мося, налупі́мось, налупі́мся
2 особа налупи́ся, налупи́сь налупі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа налуплю́ся, налуплю́сь налу́пимося, налу́пимось, налу́пимся
2 особа налу́пишся налу́питеся, налу́питесь
3 особа налу́питься налу́пляться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. налупи́вся, налупи́всь налупи́лися, налупи́лись
жін.р. налупи́лася, налупи́лась
сер.р. налупи́лося, налупи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
налупи́вшись

Словник синонімів

НАЇ́СТИСЯчого і без додатка (повністю задовольнити потребу в їжі), НАСИТИ́ТИСЯчим і без додатка,НАЖЕ́РТИСЯпідсил. вульг.,НАПХА́ТИСЯпідсил. розм.,НАБУ́ХАТИСЯпідсил. вульг.,НАЛО́ПАТИСЯпідсил. вульг.,НАПЕ́РТИСЯпідсил. вульг.,НАТОПТА́ТИСЯчим, підсил. розм.,НАТРІ́СКАТИСЯпідсил. вульг.,НАЛУПИ́ТИСЯпідсил. вульг. рідше,НАЛУ́СКАТИСЯпідсил. вульг. рідше;ОБ’Ї́СТИСЯ, ПЕРЕЇ́СТИ, ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ, ПЕРЕЇ́СТИСЯрідше,ОБЖЕ́РТИСЯчого, чим і без додатка, зневажл. (надмірно наїстися). - Недок.: наїда́тися, наси́чуватися, насища́тисязаст.нажира́тися, напиха́тися, нато́птуватися, об’їда́тися, переїда́ти, переси́чуватися, переїда́тися, обжира́тися. - Сідайте снідати, - сказала вона, - та добре наїдайтесь, бо повернетесь, мабуть, аж увечері (О. Донченко); Наситившись донесхочу вареним і печеним, втікачі залягли спати (С. Добровольський); Ніяк не нажереться (Словник Б. Грінченка); Хазяйка сказала: - Ач, як напхався, а служиш, як за напасть (А. Головко); - Луципір! - зиркнула Галька: - Сам напився, налопався, а дітям - то й нема?.. (Панас Мирний); В буфеті, одинаком, жадібно натоптувався смаженою домашньою ковбасою та білим хлібом товстий.. громадянин (В. Логвиненко); Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує (О. Стороженко); Якби дали попоїсти [ласощів], Віддав би ягницю... А вже б, певно, налускався... (Л. Глібов); - Пам’ятаєш, Тимку, як він наших яблук об’ївся, а тоді голим животом по спориші лазив? (Григорій Тютюнник); Мабуть, треба завжди пам’ятати, що в багатьох випадках краще недоїсти, ніж переїсти (В. Кучер); Німці обжирались яблуками, грушами, ...качками, індиками і спали на дівочих перинах, важко стогнучи уві сні (О. Довженко).
НАРОДИ́ТИСЯ (про дитину або маля тварини - з’явитися на світ), РОДИ́ТИСЯ, УРОДИ́ТИСЯ[ВРОДИ́ТИСЯ]рідше,ЗНАЙТИ́СЯ[НАЙТИ́СЯ]розм.,ЗРОДИ́ТИСЯрідше,ПОРОДИ́ТИСЯрідше;ВИ́ЛУПИТИСЯзневажл. (про дитину); ВИ́ВЕСТИСЯ (про малят тварини); ВИ́ПЛОДИТИСЯ (щодо тварин - нейтральне, щодо людей - зневажл.); НАПЛОДИ́ТИСЯрозм.,РОЗПЛОДИ́ТИСЯрозм.,НАМНО́ЖИТИСЯрозм. (народитися в якій-небудь, звичайно великій, кількості); РОЗМНО́ЖИТИСЯрозм.,НАЛУПИ́ТИСЯвульг. (щодо людей). - Недок.: наро́джуватися, роди́тися, лупи́тися, вилу́плюватися, виво́дитися, випло́джуватися, плоди́тися, розпло́джуватися, мно́житися, розмно́жуватися, лупи́тися. Може б, вони й не здибались цього літа, хоч і в одному селі народились та жили (Є. Гуцало); - В гнилих підвалах родилися і вмирали ми, За хмарами диму не бачили сонця (А. Головко); Через рік уродився їм син Івась (Панас Мирний); [Мотря:] Ночі холодні, де я подіну теляток, як знайдуться вони (З. Мороз); Живи, життя безсмертне! Живи, священна славо, Людей, які зродились, щоб смерть перебороть! (М. Бажан); - Ви тутешній? - зав’язував я розмову. - Не зовсім. Але виплодився біля моря (В. Логвиненко); Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни (О. Донченко); - Це тепер народу намножилося без ліку, хутори як гриби поросли (Г. Хоткевич); Прийшов Юрій - і розрішив. Сказав: "Плодіться, і розмножуйтеся, і наповняйте землю, радуючися" (Г. Хоткевич).