налупити 1 значень
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | налупи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | налупі́мо, налупі́м | |
| 2 особа | налупи́ | налупі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | налуплю́ | налу́пимо, налу́пим |
| 2 особа | налу́пиш | налу́пите |
| 3 особа | налу́пить | налу́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | налупи́в | налупи́ли |
| жін.р. | налупи́ла | |
| сер.р. | налупи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| налу́плений | ||
| Безособова форма | ||
| налу́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| налупи́вши | ||