налужити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | налу́жити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | налу́жмо | |
| 2 особа | налу́ж | налу́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | налу́жу | налу́жимо, налу́жим |
| 2 особа | налу́жиш | налу́жите |
| 3 особа | налу́жить | налу́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | налу́жив | налу́жили |
| жін.р. | налу́жила | |
| сер.р. | налу́жило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| налу́жений | ||
| Безособова форма | ||
| налу́жено | ||
| Дієприслівник | ||
| налу́живши | ||