НАЛО́ЖНИЦЯзаст. (жінка, що перебуває на утриманні або під владою знатного чи взагалі заможного чоловіка, його коханка, звичайно у феодальному суспільстві), ПІДЛО́ЖНИЦЯзаст. рідше,НАПЕ́РСНИЦЯзаст.; УТРИ́МАНКА (жінка, що живе на утриманні коханця). Велить [князь] приводити до себе мужніх жон, і дівиць розтляє, і наложниць має у Вишгороді триста (П. Загребельний); Вона самому Мозар-Дихану в наперсниці за гріх батьків віддана (І. Ле).