-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нали́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нали́ймо
2 особа нали́й нали́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наллю́ наллємо́, наллє́м
2 особа наллє́ш наллєте́
3 особа наллє́ наллю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нали́в налили́
жін.р. налила́
сер.р. налило́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нали́тий
Безособова форма
нали́то
Дієприслівник
нали́вши

Словник синонімів

ЛИ́ТИ (змушувати текти - про рідину), ЛЛЯ́ТИрідше, ЗЛИВА́ТИ, РОЗЛИВА́ТИ рідше,ПРОЛИВА́ТИрідше; ЦІДИ́ТИ (невеликим струменем). - Док.: поли́ти, розли́ти, проли́ти, полля́ти. Люди нащось лили воду відрами в огонь, неначе гралися в якоїсь іграшки (І. Нечуй-Левицький); Нащо в кирницю воду лляти, коли вона і так повна (прислів’я); На готовий хміль хоч води злий, то оп’янієш (прислів’я); Не на те піднявсь я, Щоб кров розливати: Я піднявся, щоб темноті Очі осіяти (П. Куліш); Вночі лив дощ, і небо ще не позбулося брудних хмар, що іноді проливали на Варшаву свої помиї (О. Досвітній); Тільки видно, як десь внизу, під горою, синіє тиха Снов, ліниво цідить свою воду через вузеньке горлечко річища (Ю. Збанацький). - Пор. нали́ти.
НАЛИ́ТИщо і чого (залити якусь рідину в що-небудь; ллючи, наповнити що-небудь; ллючи, утворити калюжу); НАБУ́РИТИрозм. (у великій кількості); ВЛИ́ТИ[УЛИ́ТИ], ВВІЛЛЯ́ТИ[УВІЛЛЯ́ТИ] (залити в що-небудь); ЛИНУ́ТИ, БУРХНУ́ТИрозм., БУ́ХНУТИрозм. (налити в що-небудь відразу й у великій кількості); НАСИ́ПАТИ (налити в посудину рідкої страви, який-небудь напій тощо). - Недок.: налива́ти, ли́ти, влива́ти[улива́ти], насипа́ти, си́пати. Налити води в чайник; Налити склянку води; Налити цілу калюжу; Замислившись, цідила [Одарка] молоко в глечик і не помітила, як пролила додолу... - Та що ж бо ти робиш?.. Глянь-но, яку калюжу набурила! - озвався батько з призьби (С. Воскрекасенко); Бугров улив у себе кухоль смердючої картоплянки (І. Микитенко); Отець Тарасій.. без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан [склянку] (І. Нечуй-Левицький); - Води з цебер бухнула в муку і перевела мені увесь запас (М. Стельмах); Насипати борщу; Брати! Вина! Вина мені насипте! (М. Бажан); [Митродора:] От і ще що; ти в чистий горщик воду насипала? (В. Самійленко). - Пор. 1. ли́ти, націди́ти.
НАЦІДИ́ТИ (цідячи, налити яку-небудь кількість чогось), УЦІДИ́ТИ[ВЦІДИ́ТИ], НАТОЧИ́ТИ, УТОЧИ́ТИ[ВТОЧИ́ТИ] (за допомогою крана, через отвір у бочці і т. ін.). - Недок.: наці́джувати, уці́джувати (вці́джувати) нато́чувати, уто́чувати[вто́чувати]. Лейтенант дістав із-під столу одну й другу пляшку, перекинув над склянкою, але націдив лише кілька крапель (П. Панч); Вона стояла віддалік коло крана за буфетом і наточувала пиво (С. Тудор); "Поліз у погріб я дулівки ще вточити" (Л. Глібов). - Пор. 1. нали́ти, 1. ціди́ти.

Словник фразеологізмів

зали́ти (залля́ти, нали́ти) са́ла за (по́за) шку́ру кому і без додатка. Завдати кому-небудь великого горя, страждань, дуже дошкулити комусь. — Та всі вони, всі йому за шкуру сала залили!.. Всі ці мужлаї кляті! (Б. Грінченко); — Ще вона мало натерпілася від тих панів, ще вони мало залляли їй сала за шкуру за часів панщизняних?! (М. Коцюбинський); — Хі! І чого вони такі люті, оці грубані? — спитала стривожено Печериця.— А біс їх знає...— здвигнув Гриб плечима.— Видно, хтось налив їм сала за шкуру, чи що (П. Козланюк); Та вже ніхто такого поза шкуру сала не залляв, як ті прокляті офіцери. От уже намучили народ! (Нар. опов.).

зали́ти (залля́ти, нали́ти) са́ла за (по́за) шку́ру кому і без додатка. Завдати кому-небудь великого горя, страждань, дуже дошкулити комусь. — Та всі вони, всі йому за шкуру сала залили!.. Всі ці мужлаї кляті! (Б. Грінченко); — Ще вона мало натерпілася від тих панів, ще вони мало залляли їй сала за шкуру за часів панщизняних?! (М. Коцюбинський); — Хі! І чого вони такі люті, оці грубані? — спитала стривожено Печериця.— А біс їх знає...— здвигнув Гриб плечима.— Видно, хтось налив їм сала за шкуру, чи що (П. Козланюк); Та вже ніхто такого поза шкуру сала не залляв, як ті прокляті офіцери. От уже намучили народ! (Нар. опов.).