накуритися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | накури́тися, накури́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | накурі́мося, накурі́мось, накурі́мся | |
| 2 особа | накури́ся, накури́сь | накурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накурю́ся, накурю́сь | накуримо́ся, накуримо́сь, накури́мся |
| 2 особа | накури́шся | накурите́ся, накурите́сь |
| 3 особа | накури́ться | накуря́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | накури́вся, накури́всь | накури́лися, накури́лись |
| жін.р. | накури́лася, накури́лась | |
| сер.р. | накури́лося, накури́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| накури́вшись | ||