накурити 2 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(цигаркою; добути перегонкою)
Словник відмінків
| Інфінітив | накури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | накурі́мо, накурі́м | |
| 2 особа | накури́ | накурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накурю́ | наку́римо, наку́рим |
| 2 особа | наку́риш | наку́рите |
| 3 особа | наку́рить | наку́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | накури́в | накури́ли |
| жін.р. | накури́ла | |
| сер.р. | накури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наку́рений | ||
| Безособова форма | ||
| наку́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| накури́вши | ||
-2-
дієслово доконаного виду
(напорошити, надимити)
Словник відмінків
| Інфінітив | накури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | накурі́мо, накурі́м | |
| 2 особа | накури́ | накурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накурю́ | наку́римо, наку́рим |
| 2 особа | наку́риш | наку́рите |
| 3 особа | наку́рить | наку́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | накури́в | накури́ли |
| жін.р. | накури́ла | |
| сер.р. | накури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наку́рений | ||
| Безособова форма | ||
| наку́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| накури́вши | ||
Словник відмінків
| Інфінітив | накури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | накурі́мо, накурі́м | |
| 2 особа | накури́ | накурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накурю́ | наку́римо, наку́рим |
| 2 особа | наку́риш | наку́рите |
| 3 особа | наку́рить | наку́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | накури́в | накури́ли |
| жін.р. | накури́ла | |
| сер.р. | накури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наку́рений | ||
| Безособова форма | ||
| наку́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| накури́вши | ||