накулакувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | накулакува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | накулаку́ймо | |
| 2 особа | накулаку́й | накулаку́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накулакува́тиму | накулакува́тимемо, накулакува́тимем |
| 2 особа | накулакува́тимеш | накулакува́тимете |
| 3 особа | накулакува́тиме | накулакува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накулаку́ю | накулаку́ємо, накулаку́єм |
| 2 особа | накулаку́єш | накулаку́єте |
| 3 особа | накулаку́є | накулаку́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| накулаку́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | накулакува́в | накулакува́ли |
| жін. р. | накулакува́ла | |
| сер. р. | накулакува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| накулакува́вши | ||