ЗАСТА́ТИ (про які-небудь події, явища природи і т. ін. - відбутися, настати під час перебування кого-небудь у якомусь місці; несподівано виявити, знайти кого-небудь у якомусь місці, положенні, становищі), ЗАХОПИ́ТИ, ПРИХОПИ́ТИ, ПРИХВАТИ́ТИ, НАСТИ́ГНУТИ, НАСТИ́ГТИ, ЗАСЯГНУ́ТИ, ЗАСЯГТИ́, ЗАСКО́ЧИТИрозм., ЗАХВАТИ́ТИрозм., НАКРИ́ТИрозм., ЗАСТУ́КАТИрозм., ЗУСПІ́ТИдіал., ЗАСТИ́ГТИрідко, СПОБІ́ГТИрідко. - Недок.: застава́ти, захо́плювати, прихо́плювати, прихва́чувати, настига́ти, засяга́ти, накрива́ти, застига́ти, спобіга́ти. Схід сонця заставав косарів за роботою (В. Москалець); Ночували, де ніч захопила: в ровах при дорозі, в стодолах (М. Томчаній); Недалеко від панського займища Левка прихоплює світанок (М. Стельмах); Щасливий був, хто у своє село Вернув за дня, бо горе подорожнім, Як серед степу лихо засягло! (М. Рильський); На полі в житах нас заскочила злива (П. Козланюк); - Поверталась я з чужих сіл додому, а мене застукала хуртовина (М. Стельмах); І ось одного ранку дід застукав у садку свого внука (О. Донченко); Біжить вона, біжить. Стала її ніч застигати (О. Іваненко); І батька жалувать не стану, Як на крадіжці спобіжу (І. Манжура).

НАКРИВА́ТИ (у сполуч. із сл. на стіл, стіл - готувати стіл до їди, розставляючи в певному порядку посуд, страви і т. ін.); СЕРВІРУВА́ТИ (у сполуч. зі сл. стіл, обід, сніданок і т. ін. - звичайно щодо бенкетів, обідів у ресторанах тощо). - Док.: накри́ти, сервірува́ти. Потім, як у печі витопили, - треба на стіл накривати (Панас Мирний); Ресторатор Штені полетів стрімголов у загальний зал - сервірувати столик.. на чотири персони (Ю. Смолич).

НАКРИ́ТИ (влучивши в ціль вогнем, бомбовим ударом, зруйнувати, пошкодити, знищити її); УРА́ЗИ́ТИ[ВРА́ЗИ́ТИ], ПОРАЗИ́ТИрідше (перев. із сл. ціль); ПОДАВИ́ТИ (знищити діючу вогневу точку). - Недок.: накрива́ти, уража́ти[вража́ти], поража́ти, подавля́ти. Важка артилерія накрила ворожі позиції одним залпом (Ю. Смолич); Сучасна зброя може вражати ціль на дуже значних відстанях; Подавили [матроси] кулеметні гнізда, захопили мінометну батарею (В. Кучер).

УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ] (класти що-небудь зверху для тепла, захисту від чогось і т. ін.), НАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИрідше. - Док.: укри́ти[вкри́ти], накри́ти, прикри́ти, покри́ти. Обом вона стелила на канапі, вкладала їх спати й укривала ковдрою, щоб не замерзли (С. Чорнобривець); Почув [Роман], як хтось його вкриває (М. Стельмах); Марія накривала матір кожухом (В. Бабляк); Підсувалися [товариші] до нього, клали спати, як дитину, прикривали власними ковдрами (Мирослав Ірчан); Одрях старий, і покривали Многими ризами його, А все-таки не нагрівали (Т. Шевченко).