-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив нако́їти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   нако́ймо
2 особа нако́й нако́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа нако́ю нако́їмо, нако́їм
2 особа нако́їш нако́їте
3 особа нако́їть нако́ять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. нако́їв нако́їли
жін.р. нако́їла
сер.р. нако́їло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нако́єний
Безособова форма
нако́єно
Дієприслівник
нако́ївши

Словник синонімів

ДІ́ЯТИяк (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИщо, ЧИНИ́ТИщо, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ]що, ПРАКТИКУВА́ТИщо, МОТО́РИТИяк, що, розм., ПОСТУПА́ТИрозм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯдіал.;ВИРОБЛЯ́ТИ[ВИРО́БЛЮВАТИрідше]що, ТВОРИ́ТИщо, розм., ВИТВОРЯ́ТИщо, розм., ВИТІВА́ТИщо, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИіноді зневажл.,ШУРУВА́ТИфам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). - Док.: вді́яти[уді́яти], зроби́ти, учини́ти[вчини́ти], поступи́ти, поступи́тися. - Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? - промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів’я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, - зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала [Сивилла], Йому де поступатись як (І. Котляревський); - Що та Орлиха виробляє? - подумала собі мати. - А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); - У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). - Пор. нако́їти.
НАКО́ЇТИчого, у питальних зворотах - що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду),СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ[ВЧИНИ́ТИ]що, УКО́ЇТИ[ВКО́ЇТИ]розм., НАТВОРИ́ТИрозм., НАБРО́ЇТИрозм., НАКОЛОБРО́ДИТИчого і без додатка, розм.,ПОРОБИ́ТИщо, розм., НАПРОКУ́ДИТИзаст., НАЧИНИ́ТИзаст., ПОЧИНИ́ТИщо, заст.; ВІДЗНА́ЧИТИСЯу чому, чим, ірон.,НАЧУДИ́ТИбез додатка, розм. (зробити що-небудь таке, що викликає осуд, здивування). - Недок.: ко́їти, ско́ювати, чини́ти, учиня́ти[вчиня́ти], твори́тищовідзнача́тися. Хвора, розуміючи, що накоїла чогось страшного, вже рвонулась до дверей (О. Ільченко); - Ой, що ж я, проклята, наробила, - я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Б. Грінченко); [Сестра Серахвима:] А, одступаєшся? Ховаєшся!.. Кажи, що учинила... (Панас Мирний); - Не малий уже, в школу ходиш, а отаке чиниш (А. Головко); Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра [унтери] (Т. Шевченко); [Річард:] Сам не відає, що творить (Леся Українка); У два тижні такого наброїв [Хапко], набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок); - Ну-с, ти, - починав пристав розпікати злочинця. - Попався вже... Наколобродив... червоній тепер (О. Гончар); Плаче [панночка] та на свою долюнарікає: - Що се я поробила! Що се я починила (Марко Вовчок); Котрий школяр щось там напрокудить у класі, то вчитель каже йому взяти обома руками книжку, держати її над головою і так стояти який час перед всім класом (Олена Пчілка); - Чого ж мовчиш? Чим ще відзначився? - наполягав лисий, осадистий.. - Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (О. Гончар); - Наполохав... наполохав! - передражнив його Степан. - А от ти начудив - то правда (С. Скляренко). - Пор. 1. ді́яти, устругну́ти.
УСТРУГНУ́ТИ[ВСТРУГНУ́ТИ]розм. (зробити, сказати що-небудь незвичайне, несподіване), УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм.,УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ]розм.,СТРУГНУ́ТИрозм.,УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]розм.,УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]розм.,УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]. Вона з недовірою подивилася на мене, потім оглянула стілець - вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, - і не сідала (Л. Смілянський); Оверко, Зінько на всякі витівки вдаються, якусь капость неодмінно встругнуть (К. Гордієнко); Сподіваюся, що вона колись утне щось поважне і гарне навдивовижу усім (М. Коцюбинський); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); Князь Єремія.. був байдуженький до тієї дорогої фацеції, яку він стругнув для панів, навіть нищечком сміявся, що вчинив ту великопанську дурість (І. Нечуй-Левицький); Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків налякать (А. Свидницький). - Пор. нако́їти.