накотити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив накоти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накоті́мо, накоті́м
2 особа накоти́ накоті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накочу́ нако́тимо, нако́тим
2 особа нако́тиш нако́тите
3 особа нако́тить нако́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. накоти́в накоти́ли
жін.р. накоти́ла
сер.р. накоти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нако́чений
Безособова форма
нако́чено
Дієприслівник
накоти́вши

Словник синонімів

НАБІ́ГТИ (про воду, хвилю - швидко насуваючись, покрити собою що-небудь), НАДБІ́ГТИ, НАКОТИ́ТИ, НАКОТИ́ТИСЯ. - Недок.: набіга́ти, надбіга́ти, нако́чувати, нако́чуватися. З моря набігла хвиля з білими густими гребенями (І. Нечуй-Левицький); Валом надбігла вода і заплюскотіла при ногах монголів (І. Франко); Накочують хвилі на коси (П. Усенко); Остання хвиля накотилась на берег (Д. Ткач). - Пор. 1. нахли́нути.