накорчувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив накорчува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накорчу́ймо
2 особа накорчу́й накорчу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накорчу́ю накорчу́ємо, накорчу́єм
2 особа накорчу́єш накорчу́єте
3 особа накорчу́є накорчу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. накорчува́в накорчува́ли
жін.р. накорчува́ла
сер.р. накорчува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
накорчо́ваний
Безособова форма
накорчо́вано
Дієприслівник
накорчува́вши