накорчувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | накорчува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | накорчу́ймо | |
2 особа | накорчу́й | накорчу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | накорчу́ю | накорчу́ємо, накорчу́єм |
2 особа | накорчу́єш | накорчу́єте |
3 особа | накорчу́є | накорчу́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | накорчува́в | накорчува́ли |
жін.р. | накорчува́ла | |
сер.р. | накорчува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
накорчо́ваний | ||
Безособова форма | ||
накорчо́вано | ||
Дієприслівник | ||
накорчува́вши |