накорчувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | накорчува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | накорчу́ймо | |
| 2 особа | накорчу́й | накорчу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | накорчу́ю | накорчу́ємо, накорчу́єм |
| 2 особа | накорчу́єш | накорчу́єте |
| 3 особа | накорчу́є | накорчу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | накорчува́в | накорчува́ли |
| жін.р. | накорчува́ла | |
| сер.р. | накорчува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| накорчо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| накорчо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| накорчува́вши | ||