-1-
дієслово доконаного виду
(нагодувати) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив накорми́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накормі́мо, накормі́м
2 особа накорми́ накормі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накормлю́ нако́рмимо, нако́рмим
2 особа нако́рмиш нако́рмите
3 особа нако́рмить нако́рмлять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. накорми́в накорми́ли
жін.р. накорми́ла
сер.р. накорми́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нако́рмлений
Безособова форма
нако́рмлено
Дієприслівник
накорми́вши

Словник синонімів

НАГОДУВА́ТИкого чим і без додатка (задовольнити чию-небудь потребу в їжі), НАКОРМИ́ТИзаст.;НАСИТИ́ТИ кого і що,НАПХА́ТИщо чим, розм. (живіт, шлунок і т. ін.). - Недок.: нагодо́вувати, наси́чувати, напиха́ти. Край якогось села над ставком понапували й нагодували коней (В. Козаченко); Лишу тії дитинята, ой, самих їх лишу, не накормлю, не огрію, ані поколишу (Уляна Кравченко); Наситити голодного; Герман обідав швидко, аби наситити живіт (І. Франко).