наковувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | нако́вувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | нако́вуймо | |
| 2 особа | нако́вуй | нако́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нако́вуватиму | нако́вуватимемо, нако́вуватимем |
| 2 особа | нако́вуватимеш | нако́вуватимете |
| 3 особа | нако́вуватиме | нако́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | нако́вую | нако́вуємо, нако́вуєм |
| 2 особа | нако́вуєш | нако́вуєте |
| 3 особа | нако́вує | нако́вують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| нако́вуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | нако́вував | нако́вували |
| жін. р. | нако́вувала | |
| сер. р. | нако́вувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| нако́вувавши | ||