наклювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | наклюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | наклює́ | наклюю́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | наклюва́в | наклюва́ли |
| жін.р. | наклюва́ла | |
| сер.р. | наклюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| накльо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| накльо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| наклюва́вши | ||