наклювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | наклюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | наклює́ | наклюю́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | наклюва́в | наклюва́ли |
жін.р. | наклюва́ла | |
сер.р. | наклюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
накльо́ваний | ||
Безособова форма | ||
накльо́вано | ||
Дієприслівник | ||
наклюва́вши |