-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив накли́кувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накли́куймо
2 особа накли́куй накли́куйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накли́куватиму накли́куватимемо, накли́куватимем
2 особа накли́куватимеш накли́куватимете
3 особа накли́куватиме накли́куватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа накли́кую накли́куємо, накли́куєм
2 особа накли́куєш накли́куєте
3 особа накли́кує накли́кують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
накли́куючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. накли́кував накли́кували
жін. р. накли́кувала
сер. р. накли́кувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
накли́кувавши

Словник синонімів

ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИрідше,ОКРИКА́ТИрідше,НАКЛИ́КУВАТИдіал. - Док.: ви́гукнути, гукну́ти, гукону́типідсил.ви́крикнути, покли́кнути, скли́кнутирідшеокри́кнутирідше.Громада не розходилась цілий день: вигукувала та викрикувала аж до самого вечора (Панас Мирний); - Перемога! - гукали запорожці, заграли в сурми і викинули переможну корогву (О. Довженко); Раптом [Старков] викрикнув: - Бери коня! Рятуйсь! (О. Гончар); - Боржій, боржій, жінко! - покрикує на неї Гвинтовка. - Давай нам якої-небудь настойки чи запіканки (П. Куліш); "Ой, зоре, зоре!" - покликнула я журливо, але вже без розпачу (Леся Українка); В середині [військкомату] хтось голосно викликав прізвища (Б. Антоненко-Давидович); - Бач, куди вони забралися на прохолоду! - окрикнув Книш, виходячи до їх на рундук (Панас Мирний). - Пор. 2. крича́ти.
ПОКРИ́КУВАТИ[ПОКРИКА́ТИрідше] (час від часу кричати), ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ПОГЕ́ЙКУВАТИрозм.,НАКЛИ́КУВАТИдіал.;ГАРИ́КАТИрозм.,ГИ́РКАТИрозм. (сердито). - Боржій, боржій, жінко! - покрикує на неї Гвинтовка (П. Куліш); - Рист! - хльоска ззаду гонінник. - Рист! рист! - покликують і собі вівчарі... (М. Коцюбинський); Ґелґотять [гуси], погукують з неба (М. Чабанівський); Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: - Проходь звідсіль! (В. Кучер); Стара, погейкуючи на корову, зникла в чорній гущавині садка (І. Кириленко); На постелі перекидався з боку на бік старий Прокіпчук. Бурмотів щось крізь сон, як би накликував на коні (Мирослав Ірчан); Трохи не до півдня вона стояла, як вірна собака коло хвіртки, і гарикала (Панас Мирний); Не любить невістка свекруху. Гиркає на неї (Остап Вишня).