-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | накле́ювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | накле́юймо |
| 2 особа | накле́юй | накле́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | накле́юватиму | накле́юватимемо, накле́юватимем |
| 2 особа | накле́юватимеш | накле́юватимете |
| 3 особа | накле́юватиме | накле́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | накле́юю | накле́юємо, накле́юєм |
| 2 особа | накле́юєш | накле́юєте |
| 3 особа | накле́ює | накле́юють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| накле́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | накле́ював | накле́ювали |
| жін. р. | накле́ювала |
| сер. р. | накле́ювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| накле́юваний |
| Безособова форма |
| накле́ювано |
| Дієприслівник |
| накле́ювавши |
Словник синонімів
КЛЕ́ЇТИ одне з одним, до чого (прикріплювати що-небудь до чогось за допомогою клейкої речовини), ПРИКЛЕ́ЮВАТИ до чого, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИ до чого, ЛІПИ́ТИ на що, до чого, розм.; НАКЛЕ́ЮВАТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИ (на щось); СКЛЕ́ЮВАТИ, ЗЛІ́ПЛЮВАТИ (одне з одним). - Док.: прикле́їти, приліпи́ти, накле́їти, наліпи́ти, скле́їти, зліпи́ти. Монтажниця хутко клеїла шматки плівки (Ю. Яновський); Раптом Василькові захотілося приклеїти одну летючку на спині нотаря (А. Турчинська); Тарас саме приліплював на стіни свого куреня шматки сірого грубого паперу (О. Іваненко); Кожну засушену рослину вони обережно наклеювали на аркуш александрійського паперу (З. Тулуб); Пішов, ходжу по городу та читаю по тих стовпах, де здорові газети наліплюють, з отакелезними літерами - чи нема де тіятру (Б. Грінченко); З якою любов’ю він вистругував дощечки, склеював їх, натягував струни (О. Донченко).