-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наки́нути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наки́ньмо
2 особа наки́нь наки́ньте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наки́ну наки́немо, наки́нем
2 особа наки́неш наки́нете
3 особа наки́не наки́нуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наки́нув наки́нули
жін.р. наки́нула
сер.р. наки́нуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
наки́нений, наки́нутий
Безособова форма
наки́нено, наки́нуто
Дієприслівник
наки́нувши

Словник синонімів

ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИрозм., ПРИБАВЛЯ́ТИрозм., НАБАВЛЯ́ТИрозм., НАДБАВЛЯ́ТИрозм., ПІДДАВА́ТИрозм., ПРИКИДА́ТИрозм., НАКИДА́ТИрозм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИрозм., ПРИТУЛЯ́ТИ[ПРИТУ́ЛЮВАТИ]розм., ПРИЧИНЯ́ТИдіал.;ДОМІ́РЮВАТИ[ДОМІРЯ́ТИ]розм.- (міряючи);ДОПО́ВНЮВАТИ[ДОПОВНЯ́ТИ], ПОПО́ВНЮВАТИ[ПОПОВНЯ́ТИ], ВНО́СИТИ, ПРИВНО́СИТИ (робити повнішим те, що є або вже відоме);ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИ], ДОКИДА́ТИрозм. (часто зі сл. слово, жарт і т. ін. - до сказаного, написаного). - Док.: дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́, привнести́, приточи́ти, доточи́ти, підки́нути, доки́нути, приверну́тидіал.На різні сласті він додавав мені п’ятак до грошей тих, що за роботу мені платив (В. Сосюра); - У доповіді було не про все сказано. І критики малувато. Давайте добавлять(В. Кучер); Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти різочку, Матвію, до кропила У пару приєднав (переклад М. Рильського); Він тебе й розважить, книжки гарні тобі читає і до книжок докладає своє розумне слово (П. Куліш); Не раз було до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький); Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Книги дають готові знання, але до них маєш долучити і свої власні, те, до чого дійшла ти сама (М. Слабошпицький); Сторожиха змазувала її [домівку] глиною з водичкою, а іноді й кізячка домішувала (О. Донченко); Зерно з дідуха зберігають до весни, примішують до посівного (з журналу); В’язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян (О. Гончар); Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори (І. Котляревський); З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський); Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає - надбавляє ще (Панас Мирний); Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тим часом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); - Про гроші, прохаю, не згадуйте і не ображайте мене. Хай, може, колись на віщось інше прикинете (Л. Яновська); А як ціну накинув, від люду вчув тоді: - Не варті й половини Ті лишки від свинини (А. Крижанівський); Він може по два-три рази на день обідати.., впорати.. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло); Взяла я ту кукурузу та й висипала в мішок до своєї; думаю, притулю до своєї! (І. Нечуй-Левицький); Взяв собі багатирку, - Причинив собі роботи: Щонеділі - жовті чоботи! (пісня); - Своє поле маєш переміряти цією кроковкою?.. - Ні, доміряти до свого (М. Стельмах); Сергійко захопливо уточняв і доповнював мені свої розповіді (І. Ле); Ішла стара мати - сильно плаче і ридає, Слізьми моря доповняє (пісня); Шевченко склав альбом і пішов блукати разом з Вернером, поповнюючи ботанічну колекцію новими рослинами (З. Тулуб); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотекуі поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Вони [кіносценарії] внесуть багато нового в наше письменницьке світобачення (О. Довженко); Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газети); Десять десятинок слобідської толоки Тугокопилому приточили (О. Ковінька); - Довів [Радивон] до занепаду ферму! - потвердив Мусій Завірюха. - Мало не занапастив скот! - доточив і своє слово тракторист Сень (К. Гордієнко); Можливо, ця поезія для інших душ... - підкинув слівце Базіль (Вас. Шевчук); Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став (М. Рильський).
I. НАВ’ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ[УТЕЛЮ́ЩИТИ]фам.,ВПХНУ́ТИ[УВІПХНУ́ТИ], ВПХА́ТИ[УВІПХА́ТИ]розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ[УСУЧИ́ТИ]розм. (дати кому-небудь щось проти його бажання або низькоякісне, непідхоже). - Недок.: нав’я́зувати, накида́ти, впиха́ти[упиха́ти]. Нав’язати дискусію; Він нав’язав Синявіну заступати себе (І. Ле); Ішла [Олена].. з похнюпленою головою, сердита на Максима, що накинув їй це товариство (Ірина Вільде); [Дмитро:] А дай котрий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, то так тобі.. мов порохом зараз візьметься! (М. Старицький); Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (М. Коцюбинський); Через будову в напрямку старого села промчав "ЗІМ" Сави Андрійовича. Цей "ЗІМ", як він часом каже, сміючись з самого себе, йому "всучили" в районі (О. Довженко).
НАДЯГА́ТИщо (про одяг),ОДЯГА́ТИ, ВДЯГА́ТИ[УДЯГА́ТИ], НАДІВА́ТИ, УБИРА́ТИ[ВБИРА́ТИ]розм.; НАТЯГА́ТИ[НАТЯ́ГУВАТИ]розм., НАТА́СКУВАТИрозм., НАЦУ́ПЛЮВАТИрозм. (звичайно з деяким зусиллям); ВЛА́ЗИТИ[УЛА́ЗИТИ]розм., ВЛІЗА́ТИ[УЛІЗА́ТИ]розм. (у що - із зусиллям протискуючись); НАКИДА́ТИ, НАПИНА́ТИрозм., НАЧІ́ПЛЮВАТИрозм. (наспіх, недбало надягати на верхню частину тіла). - Док.: надягну́ти[надягти́], одягну́ти[одягти́], вдягну́ти[удягну́ти], вдягти́[удягти́], наді́ти, убра́ти[вбра́ти], натягну́ти[натягти́], натаска́ти, нацу́пити, влі́зти[улі́зти], наки́нути, напну́ти[нап’ясти́], начепи́ти. Раз став він свиту надягать, Аж дивиться - рукава вже продрались (Л. Глібов); Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх (Григорій Тютюнник); Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (М. Коцюбинський); Ні весільного серпанку на голові, ні білої сукні, ні гірлянди, нічого того вона не зохотилась надівати (І. Нечуй-Левицький); То ви-то нову спідничку вбрали? (Леся Українка); Підводжусь, беру шолом, натягаю шинель, підперізуюсь ремінцем і простую до виходу (П. Колесник); Чоловік, скинувши чисту сорочку, що вже встиг був одягти, знов нацуплює на себе робоче і лізе під черево Кузьминого бегемота [бульдозера] (О. Гончар); - Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, - як би то воно здавалося? (І. Нечуй-Левицький); Ніна швидко взуває високі боти, накидає на плечі пальто і виходить (О. Донченко); Часом серед роботи їй хотілося скинути з себе увесь отой пропахлий глиною страхолюдний одяг, який вона напинала (Л. Первомайський); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап’яв (К. Гордієнко). - Пор. 2. носи́ти, 1. одяга́ти.

Словник фразеологізмів

накида́ти / наки́нути о́ком. 1. на кого—що. Уважно дивитися, поглядати на кого-, що-небудь або приглядатися до когось, чогось. Софія накидала оком на кожну пані.— Ото вирядилась! Видно, що слаба! А ся!.. І чого таким їздити на води? (Леся Українка); Лише скоса ще раз накинув [водій] оком на гестапівця, розквашеного на сидінні в солодкій дрімоті (Іван Ле); Згаяв майор Яцуба тут часу чимало. Однак за роботою не забував раз у раз накинути оком і на дочку (О. Гончар).

2. на кого—що. Звертати увагу на кого-, що-небудь з певною метою, розраховуючи на когось, щось. Вона давненько накидала на Ярину оком (М. Стельмах); Від революції, звичайно, і він почав накидати оком на поміщицькі розлогі ґрунти (Ю. Смолич); — Коли б ти знав, як тяжко було мені його дістати. Два місяці морозива не їла — гроші приберігала. Я на цього ножа давно вже оком накидала. Дивися, який він гарний, як лялечка (М. Понеділок).

3. на кого, рідко кого. Цікавитись кимсь, подобатися кому-небудь, залицятися до когось. Коли помітиш, що парубок оком на тебе накидає, не липни до його [нього] зразу (С. Васильченко); — ..Та ясно,— сміялася Настя,— ти більше оком накидаєш на інших дівчаток — трохи більшеньких (О. Бердник); — Та він тебе, раз уже оком накинув, під землею знайде (А. Головко); Ішла дівка понад током, Накинула хлопця оком. Там-то хлопець, там-то гарний, Іще, к тому, кучерявий (Укр.. пісні).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

ки́дати (накида́ти, кла́сти) / ки́нути (наки́нути, накла́сти) тінь на кого—що. 1. Поширювати погану славу про кого-, що-небудь, наговорювати на когось, щось; ганьбити. Справжнім ліриком сьогодні я схвильовано кажу: — Хто посмів його пустити Разом з вами на Парнас? Верхогляд той діловитий — Тінь лиш кидає на вас! (С. Олійник); — На панському харчі святі не виростають .. Чи так, до слова, сказав це Корнюша, чи навмисне кинув тінь на Любу, яка й досі працювала покоївкою в пані... (М. Стельмах); Він не хотів і припускати, що за всім цим стоять люди, які навмисне, з брудною метою, воліють накинути на його ім’я зловісну тінь (Н. Рибак).

2. Негативно позначатися, відбиватися на кому-, чому-небудь, впливати на когось, щось і т. ін. Коли ж що у моїх літературних виступах могло Вам не подобатись, то се не повинно кидати тіні на наші відносини (Леся Українка); У нас тепер погано жити, бо дядькове здоров’я значно погіршало, а се кладе тінь на всіх і на все (Леся Українка).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).

накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий).

2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).