-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив наки́датися, наки́датись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наки́даймося, наки́даймось
2 особа наки́дайся, наки́дайсь наки́дайтеся, наки́дайтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наки́даюся, наки́даюсь наки́даємося, наки́даємось, наки́даємся
2 особа наки́даєшся наки́даєтеся, наки́даєтесь
3 особа наки́дається наки́даються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наки́дався, наки́давсь наки́далися, наки́дались
жін.р. наки́далася, наки́далась
сер.р. наки́далося, наки́далось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наки́давшись
-2-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наки́датися, наки́датись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наки́даймося, наки́даймось
2 особа наки́дайся, наки́дайсь наки́дайтеся, наки́дайтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наки́даюся, наки́даюсь наки́даємося, наки́даємось, наки́даємся
2 особа наки́даєшся наки́даєтеся, наки́даєтесь
3 особа наки́дається наки́даються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наки́дався, наки́давсь наки́далися, наки́дались
жін.р. наки́далася, наки́далась
сер.р. наки́далося, наки́далось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наки́давшись

Словник відмінків

Інфінітив накида́тися, накида́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накида́ймося, накида́ймось
2 особа накида́йся, накида́йсь накида́йтеся, накида́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накида́тимуся, накида́тимусь накида́тимемося, накида́тимемось, накида́тимемся
2 особа накида́тимешся накида́тиметеся, накида́тиметесь
3 особа накида́тиметься накида́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа накида́юся, накида́юсь накида́ємося, накида́ємось, накида́ємся
2 особа накида́єшся накида́єтеся, накида́єтесь
3 особа накида́ється накида́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
накида́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. накида́вся, накида́всь накида́лися, накида́лись
жін. р. накида́лася, накида́лась
сер. р. накида́лося, накида́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
накида́вшись

Словник синонімів

НАКИ́НУТИСЯна кого (зробити стрімкий і навальний напад на кого-небудь, щоб подужати його, завдати тілесних ушкоджень і т. ін.), КИ́НУТИСЯ, НАПА́СТИСЯрозм.; НАЛЕТІ́ТИрозм. (навально й несподівано); НАСКО́ЧИТИ (раптово, несподівано). - Недок.: накида́тися, ки́датися, напада́тися, наліта́ти, наска́кувати. Йонька встав і накинувся з кулаками на жінку і таки побив би її, якби не Гаврило (Григорій Тютюнник); З гвинтівкою в руці кидався він на ворога в перших лавах (Ю. Яновський); Леся боялась, щоб справді він не напавсь на неї (П. Куліш); Молодики налетіли один на одного, як вихор, і клинки заблискали в їхніх руках (П. Панч); Поліцай наскочив на Карпа і вдарив по голові (С. Чорнобривець). - Пор. 2. нава́люватися, 1. напа́сти.
НАКИ́НУТИСЯна кого (раптово почати лаяти, сварити, звинувачувати кого-небудь, докоряти комусь), НАПА́СТИСЯрозм., НАПУСТИ́ТИСЯрозм., НАСИ́ПАТИСЯрозм., НАЛЕТІ́ТИпідсил. розм.,НАКОТИ́ТИСЯрозм. рідше;НАСКО́ЧИТИ (несподівано й різко); НАПА́СТИ, ОБРУ́ШИТИСЯпідсил. (з безпідставними звинуваченнями, претензіями тощо). - Недок.: накида́тися, напада́тися, напуска́тися, насипа́тися, наліта́ти, нако́чуватися, наска́кувати, напада́ти, обру́шуватися. Не раз накидалася Ольга Власівна на Артема Петровича з образливою лайкою (А. Хижняк); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі залишало його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяє волів (Григорій Тютюнник); - Даремно ви напустились на мене, Ольго Іванівно. Я ніякої роботи не боюсь (Д. Ткач); - Старих зневажає ваша Леся. На мене сьогодні насипалася, ображала, базікою назвала (А. Хижняк); Вона, темнолиця, розлючена, з’явилась тут з дітьми і налетіла на нього з лайкою, що не виїхав зустрічати (О. Гончар); Увіходить Ліза.. Вона в кепському гуморі, сердита і зараз же накочується на Джимі (І. Кочерга); - Немає в мене жінки... - відповів [Забейко] уникливо. - А та дама... - наскочила вона зі злістю (Ірина Вільде); Жінка розсердилася, розпалилася, напала на чоловіка, вищала на всю хату (К. Гордієнко); - О, ти хрестишся! - обрушилася баба, і з її лиця щез усміх (І. Франко). - Пор. 1. насіда́ти.
НАКИ́НУТИСЯна що, розм. (поспішно, з охотою, завзяттям приступити до чого-небудь), КИ́НУТИСЯна що, до чого, з інфін., розм.,ДОПА́СТИСЯдо чого, розм.; НАПА́СТИСЯрозм. (жадібно - на що-небудь їстівне). - Недок.: накида́тися, ки́датися, допада́тися, напада́тися. Він накинувся на роботу, як голодний на хліб (Д. Ткач); Замість їсти, голодні бійці насамперед кидалися кувати коней (О. Гончар); Кури кинулися на зерна метушливою зграйкою (О. Донченко); Не сказав жодного слова Митя. Узяв шведський ключ і допався до гайок (М. Трублаїні); Горобці налетіли з садка й напались на пшеницю, як вовки на свиню (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 2. наляга́ти.
НАПРО́ШУВАТИСЯ (наполегливо пропонувати кому-небудь своє товариство, свою допомогу і т. ін.), НАПРО́ХУВАТИСЯрідше;НАВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм.,НАБИВА́ТИСЯрозм.,НАКИДА́ТИСЯрозм. (настирливо, невідчепно). - Док.: напроси́тися, напроха́тися, нав’яза́тися, наби́тися, наки́нутися. До привітної господині хлопці один з-перед одного напрошувалися в зяті (С. Чорнобривець); Не хотілось мені першому до нього в гості нав’язуватись (І. Муратов); Хіба він набивається з грішми?.. (М. Коцюбинський); Ваш Юхим не накидався з тим привітом, але раз ми його побачили, то й вирішили самі передати (В. Кучер).