накатник 2 значення
-1-
іменник чоловічого роду, істота
(робітник)
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | нака́тник | нака́тники |
| родовий | нака́тника | нака́тників |
| давальний | нака́тникові, нака́тнику | нака́тникам |
| знахідний | нака́тника | нака́тників |
| орудний | нака́тником | нака́тниками |
| місцевий | на/у нака́тникові, нака́тнику | на/у нака́тниках |
| кличний | нака́тнику | нака́тники |
-2-
іменник чоловічого роду
(пристрій)
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | нака́тник | нака́тники |
| родовий | нака́тника | нака́тників |
| давальний | нака́тникові, нака́тнику | нака́тникам |
| знахідний | нака́тника | нака́тників |
| орудний | нака́тником | нака́тниками |
| місцевий | на/у нака́тникові, нака́тнику | на/у нака́тниках |
| кличний | нака́тнику | нака́тники |
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | нака́тник | нака́тники |
| родовий | нака́тника | нака́тників |
| давальний | нака́тнику, нака́тникові | нака́тникам |
| знахідний | нака́тник | нака́тники |
| орудний | нака́тником | нака́тниками |
| місцевий | на/у нака́тнику | на/у нака́тниках |
| кличний | нака́тнику* | нака́тники* |