наказати 2 значень

-1-
дієслово доконаного виду
(дати наказ)

Словник відмінків

Інфінітив наказа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накажі́мо, накажі́м
2 особа накажи́ накажі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накажу́ нака́жемо, нака́жем
2 особа нака́жеш нака́жете
3 особа нака́же нака́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наказа́в наказа́ли
жін.р. наказа́ла
сер.р. наказа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нака́заний
Безособова форма
нака́зано
Дієприслівник
наказа́вши

Словник синонімів

ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ’Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИна кого, що, розм.;ШАНТАЖУВА́ТИ (вимагати за допомогою шантажу). - Док.: ви́могти, звелі́ти, зобов’яза́ти, наказа́ти, покла́ти. Він перечікував безконечний ланцюг процедур, що їх вимагали дипломатичні закони (Ю. Яновський); Він, військовий комендант, діє, як велить йому військовий статут (С. Чорнобривець); З якою охотою він.. побіг би зараз додому! Але форма суворовця зобов’язує, і хлопчик пішов звичайним кроком (І. Багмут); [Анна:] Кастильська етикета наказує звертатися до дами: "Дозвольте, пані, стати на коліна" (Леся Українка); Свята церква поклала на діда покуту: .. ходити на всі богослужби (М. Стельмах); - Нащо ви шантажуєте мене? - Оце діловий підхід до справи. Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик).
НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИкнижн., ПРИКАЗА́ТИзаст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИрозм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИрозм., СКАЗА́ТИрозм. (дати розпорядження, завдання, доручення щось зробити). - Недок.: нака́зувати, велі́ти, повеліва́ти, прика́зувати, розпоряджа́тися, кома́ндувати, зага́дувати, каза́ти. Їздовому, який везтиме Шуру, Вася наказує бути обачним (О. Гончар); Велів [цар] тут зараз прибирати, Світлиці, сіни, двір мести (І. Котляревський); Єремія звелів осідлати коня й поїхав до казарм муштрувати своє військо (І. Нечуй-Левицький); Повелів Ригорович піймати у воді відьму Явдоху, так де! (Г. Квітка-Основ’яненко); Старий не відповів лікареві, тільки зятеві приказав: - Заведи, Іване, коні до стайні..! (О. Маковей); - Ти крути, а я буду наливати, - розпорядилася Лукерка (Григорій Тютюнник); Полковник Чайка розпорядився створити в місті всі умови для максимальної участі жителів у референдумі (В. Собко); Віктор скомандував, щоб дівчата готували чай (О. Копиленко); Олександр загадав своєму загонові зібратися на умовленому місці в лісі (П. Панч); Чіпка не послухав: матері сказав сидіти дома, а сам мерщій почимчикував (Панас Мирний).
НАКА́ЗУВАТИ (віддавати бойовий наказ); КОМА́НДУВАТИ (говорити слова команди). - Док.: наказа́ти, скома́ндувати. Іван Половець наказав приготувати кулемети (Ю. Яновський); - Піднімайсь! - командує Черниш, який вів бійців (О. Гончар).
ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (кому, через кого, кимі без додатка - доводити до відома), ПЕРЕДАВА́ТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, НАКА́ЗУВАТИзаст. - Док.: переказа́ти, переда́ти, переповісти́, наказа́ти. - Хоч би мені прямо сказав [Яків], а то через чужих людей переказує (Панас Мирний); Вчителька передавала, що Наталка не говорить у школі про мою професію (Ю. Яновський); Сашко побіг до Юрка і переповів йому свою розмову з Дубовим (М. Ю. Тарновський); - Наказували з міста - будете учора. Цілий день ждали, а вас немає (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

наказа́ти до́вго жи́ти. 1. Умерти. — А чи знєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав довго жити (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. ірон. Перестати існувати, вийти з ужитку (про щось). — Боже ж мій, Корній Іванович? А борода, а вуси?.. — Е! Тю-тю, можна сказать, борідка. Наказала довго жить (В. Чечвянський); А ще кажуть, що “контактна комісія” наказала довго жити. Зовсім ні, панове! Двовладдя залишилось (З газети); Чоботи наказали довго жити (З усн. мови).

-2-
дієслово доконаного виду
(наговорити; обманути)

Словник відмінків

Інфінітив наказа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накажі́мо, накажі́м
2 особа накажи́ накажі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накажу́ нака́жемо, нака́жем
2 особа нака́жеш нака́жете
3 особа нака́же нака́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наказа́в наказа́ли
жін.р. наказа́ла
сер.р. наказа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
нака́заний
Безособова форма
нака́зано
Дієприслівник
наказа́вши

Словник синонімів

ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ’Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИна кого, що, розм.;ШАНТАЖУВА́ТИ (вимагати за допомогою шантажу). - Док.: ви́могти, звелі́ти, зобов’яза́ти, наказа́ти, покла́ти. Він перечікував безконечний ланцюг процедур, що їх вимагали дипломатичні закони (Ю. Яновський); Він, військовий комендант, діє, як велить йому військовий статут (С. Чорнобривець); З якою охотою він.. побіг би зараз додому! Але форма суворовця зобов’язує, і хлопчик пішов звичайним кроком (І. Багмут); [Анна:] Кастильська етикета наказує звертатися до дами: "Дозвольте, пані, стати на коліна" (Леся Українка); Свята церква поклала на діда покуту: .. ходити на всі богослужби (М. Стельмах); - Нащо ви шантажуєте мене? - Оце діловий підхід до справи. Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик).
НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИкнижн., ПРИКАЗА́ТИзаст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИрозм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИрозм., СКАЗА́ТИрозм. (дати розпорядження, завдання, доручення щось зробити). - Недок.: нака́зувати, велі́ти, повеліва́ти, прика́зувати, розпоряджа́тися, кома́ндувати, зага́дувати, каза́ти. Їздовому, який везтиме Шуру, Вася наказує бути обачним (О. Гончар); Велів [цар] тут зараз прибирати, Світлиці, сіни, двір мести (І. Котляревський); Єремія звелів осідлати коня й поїхав до казарм муштрувати своє військо (І. Нечуй-Левицький); Повелів Ригорович піймати у воді відьму Явдоху, так де! (Г. Квітка-Основ’яненко); Старий не відповів лікареві, тільки зятеві приказав: - Заведи, Іване, коні до стайні..! (О. Маковей); - Ти крути, а я буду наливати, - розпорядилася Лукерка (Григорій Тютюнник); Полковник Чайка розпорядився створити в місті всі умови для максимальної участі жителів у референдумі (В. Собко); Віктор скомандував, щоб дівчата готували чай (О. Копиленко); Олександр загадав своєму загонові зібратися на умовленому місці в лісі (П. Панч); Чіпка не послухав: матері сказав сидіти дома, а сам мерщій почимчикував (Панас Мирний).
НАКА́ЗУВАТИ (віддавати бойовий наказ); КОМА́НДУВАТИ (говорити слова команди). - Док.: наказа́ти, скома́ндувати. Іван Половець наказав приготувати кулемети (Ю. Яновський); - Піднімайсь! - командує Черниш, який вів бійців (О. Гончар).
ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (кому, через кого, кимі без додатка - доводити до відома), ПЕРЕДАВА́ТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, НАКА́ЗУВАТИзаст. - Док.: переказа́ти, переда́ти, переповісти́, наказа́ти. - Хоч би мені прямо сказав [Яків], а то через чужих людей переказує (Панас Мирний); Вчителька передавала, що Наталка не говорить у школі про мою професію (Ю. Яновський); Сашко побіг до Юрка і переповів йому свою розмову з Дубовим (М. Ю. Тарновський); - Наказували з міста - будете учора. Цілий день ждали, а вас немає (Панас Мирний).

Словник фразеологізмів

наказа́ти до́вго жи́ти. 1. Умерти. — А чи знєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав довго жити (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. ірон. Перестати існувати, вийти з ужитку (про щось). — Боже ж мій, Корній Іванович? А борода, а вуси?.. — Е! Тю-тю, можна сказать, борідка. Наказала довго жить (В. Чечвянський); А ще кажуть, що “контактна комісія” наказала довго жити. Зовсім ні, панове! Двовладдя залишилось (З газети); Чоботи наказали довго жити (З усн. мови).

Словник відмінків

Інфінітив наказа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   накажі́мо, накажі́м
2 особа накажи́ накажі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа накажу́ нака́жемо, нака́жем
2 особа нака́жеш нака́жете
3 особа нака́же нака́жуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наказа́в наказа́ли
жін.р. наказа́ла
сер.р. наказа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наказа́вши