-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив над’їзди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   над’їзді́мо, над’їзді́м
2 особа над’їзди́ над’їзді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа над’їзди́тиму над’їзди́тимемо, над’їзди́тимем
2 особа над’їзди́тимеш над’їзди́тимете
3 особа над’їзди́тиме над’їзди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа над’їжджу́ над’їздимо́, над’їзди́м
2 особа над’їзди́ш над’їздите́
3 особа над’їзди́ть над’їздя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
над’їздячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. над’їзди́в над’їзди́ли
жін. р. над’їзди́ла
сер. р. над’їзди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
над’їзди́вши

Словник синонімів

ПІД’ЇЖДЖА́ТИ (їдучи, наближатися до когось, чогось), ПІД’ЇЗДИ́ТИ, НАД’ЇЖДЖА́ТИ, НАД’ЇЗДИТИ, ДОЇЖДЖА́ТИ, ДОЇЗДИ́ТИ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯрозм., ПІДКО́ЧУВАТИрозм.; ПІДРУ́ЛЮВАТИ, ПРИРУ́ЛЮВАТИ (літаком, автомобілем; про літак, автомобіль); ПІДЛІТА́ТИрозм. (швидко). - Док.: під’їхати, над’ї́хати, дої́хати, підкоти́тися, підкоти́ти, підрули́ти, прирули́ти, підлеті́ти. Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під’їжджає шкільний автобус до брами (О. Гончар); Молодиці, сліпучо блищучи на сонці білими рукавами сорочок, щохвилі під’їздили скорим кроком на конях (Г. Хоткевич); Тим часом Петро над’їжджав усе ближче да ближче (П. Куліш); Увіходе гуменя, за нею над’їздять вози (Панас Мирний); Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати (О. Кобилянська); Було вже з полудня, коли їмость доїздила до перестану Занозова (Лесь Мартович); До воріт підкочується парокінний віз (М. Стельмах); Підкочують [поїзди] до перону, погримуючи колесами (А. Дімаров); Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (І. Ле); До колгоспного току мчить автомашина, підлітає до наповнених зерном мішків і зупиняється (І. Цюпа). - Пор. 1. приїжджа́ти.