НАБЛИЖА́ТИСЯ[НАБЛИ́ЖУВАТИСЯрідше]до кого-чого і без додатка (про близьке настання певного відрізка часу, періоду життя, події, явища і т. ін.), НАДХО́ДИТИбез додатка,ПІДХО́ДИТИ, ІТИ́[ЙТИ]до чого і без додатка,НАХО́ДИТИбез додатка,ІТИ́СЯ[ЙТИ́СЯ]безос., до чого, на що і без додатка,ЗБЛИЖА́ТИСЯ[ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ]без додатка, розм.,БЛИ́ЗИТИСЯрідко;БЛИ́ЖЧАТИбез додатка, розм. (ставати ближчим);НАБІГА́ТИбез додатка, розм. (про свята, певні дні тощо - наближатися непомітно, швидко); БРА́ТИСЯбезос., до чого, на що, розм. (про вік, час і т. ін.); ПІДСТУПА́ТИпоет.,ПІДБИРА́ТИСЯпоет.,ПІДКРАДА́ТИСЯпоет. (повільно, непомітно); НАСУВА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (накого-щоі без додатка - про щось небажане або бурхливе, інтенсивне за своїм виявом, грізне і т. ін.; про вечір, ніч і т. ін.); НАЗРІВА́ТИ, ГОТУВА́ТИСЯ (без додатка; про щось значне або загрозливе, неприємне - повільно наближатися, стаючи неминучим). - Док.: набли́зитися, надійти́, підійти́, піти́перев. до чогонайти́, збли́зитися, набі́гти, узя́тися[взя́тися]на щопідступи́ти, підкра́стися, насу́нутися, насу́нути, назрі́ти. Настала Спасівка. Наближався день Єреміїних іменин (І. Нечуй-Левицький); Надходять великі події - все говорить про це (О. Довженко); Підходила зима, треба щось їсти, в чомусь ходити (Григорій Тютюнник); Сталевих птиць у грізній високості я чую рев... То йде відплати час (В. Сосюра); Находив ранок (П. Воронько); Йшлося на вечір, коли Наливайко з Юрком Мазуром розшукали посланців (І. Ле); Минуло ще кілька днів. Весілля зближалося (О. Маковей); Минали години, близився вечір (Д. Бедзик); - Уже як мають саджати [у холодну], то пізніше, аж коли нагальна робота скінчиться або як свята довші набіжать... (Леся Українка); Хоч ще й не бралося на світанок, було видно, як серед білого дня (Ю. Бедзик); Весна підступає, ясна й непомітна. Злягаються, тануть високі сніги (С. Воскрекасенко); Лихо так зненацька підкралось і так несподівано впало, що ніхто навіть не важився думать, чим запобігти (М. Коцюбинський); А літо вже минуло і насувалася осінь (Г. Хоткевич); Насував осінній мокрий вечір (С. Скляренко); Сунула холодна біла зима (О. Іваненко); А тут ще такі новини, такі події назрівають! (Н. Тихий); Нікому й на думку не спаде, що готується пригода, що лихо вже близько (М. Коцюбинський). - Пор. 1. наста́ти.

НАДХО́ДИТИ (про речі, товар, гроші, поштові відправлення, розпорядження тощо), ПРИХО́ДИТИ, ПРИБУВА́ТИ, ДОСТАВЛЯ́ТИСЯ (перев. про речі). - Док.: надійти́, прийти́, прибу́ти, доста́витися. Хоч інформація, яка надходила до спецшколи, й не вважалася дуже точною, проте.. можна було схилятись до думки, що втікачі не забігли кудись на околицю всесвіту (О. Гончар); Від Йосипа все такі нерадісні листи приходять (Панас Мирний); Од цариці Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); [Мотря:] Прибудуть дощечки, одберу найкращих на телятник (З. Мороз); Кінокартини доставлялися організовано, але завозилися і приватним способом (О. Ковінька).

ПІДХО́ДИТИ (ідучи, наближатися до когось, чогось), НАДХО́ДИТИ, ПРИХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ДОСТУПА́ТИрозм.,ДОСТУПА́ТИСЯдіал.;ПІДТЯГА́ТИСЯ[ПІДТЯ́ГУВАТИСЯ] (часто про військо - наближаючись, приєднуватися до когось, чогось). - Док.: підійти́, надійти́, прийти́, підступи́ти, прису́нутирозм.доступи́ти, доступи́тися, підтягти́ся[підтягну́тися]. Знову слуги подалися До убогої хатини І, підходячи, почули тихий бренькіт мандоліни (Леся Українка); Ось наші гості надходять (І. Франко); Піти лишень подивитись До царя в палати, Що там робиться. - Приходжу: Старшина пузата Стоїть рядом (Т. Шевченко); На вид цих урядових лиць Панько трохи збентежився і підступав несміливими кроками до сіней (Лесь Мартович); - Павло! Ходи сюди до мене, серце! - Він до неї доступив і став (Марко Вовчок); Доступається [прочанин] ще ближче і вдивляється в чоловіка, не вважаючи на нетерплячі його рухи (Леся Українка); Резерви й тилові частини не встигали підтягатися до діючих лав (В. Еллан).

ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ[ЗДІЙМА́ТИСЯ], УЧИНЯ́ТИСЯ[ВЧИНЯ́ТИСЯ], ЗАЧИНА́ТИСЯрозм.,ЗАХО́ДИТИСЯ[ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ]розм.,ЗАКОНЯ́ТИСЯ[ЗАКО́НЮВАТИСЯ]діал.;ПРИХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (про явища природи або суспільні); УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ] (про ранок, день); ЗАВ’Я́ЗУВАТИСЯ, ЗАХО́ДИТИ (перев. про взаємні дії, розмови тощо); ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНО́СИТИСЯ (перев. у відповідь на щось). - Док.: поча́тися, розпоча́тися, відкри́тися, завести́ся, зня́тися[здійня́тися], учини́тися[вчини́тися], зача́тися, зайти́ся, заходитися, прийти́, надійти́, уста́ти[вста́ти], зав’яза́тися, зайти́, підня́тися[підійня́тися], піднестися, ру́шитирозм.ру́шитисярозм. (про явища природи). Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Полетів Комар до медвежого табору, а там саме нарада розпочинається (І. Франко); В 1841 році Гребінка видав український альманах "Ластівка".. Збірник відкривався вступом Гребінки, написаним українською прозою - "Так собі до земляків" (з наукової літератури); По трудах дневних і по роботі й по клопоті знімався регіт, заводилися голосні розмови (Марко Вовчок); Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський); Кілька разів у той час, коли вій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); - Ой буде лихо, буде лихо! Щось страшне зачинається на Україні (І. Нечуй-Левицький); - Їх [бідняків] треба провчить. Хоч не всіх, дак хоч самого Зінька. Тільки не так трохи треба заходжуваться. ..Не до смерті його бити, нє, а так - добре пополохати (Б. Грінченко); Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Ю. Яновський); Лихо приходить тихо (прислів’я); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив (І. Ле); Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра); Восени він став студентом. Восени зав’язувалась дружба, восени починалася любов (Л. Серпілін); - Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар); - Ви мусите бути готові й до гіршого, генерале. Ви знаєте, яка кампанія піднімається проти вас по всьому світу (О. Гончар); Каспійська підносилась ніч, сірчаним насичена розчином (М. Бажан); Вітрець рушив - почало колесом сніг крутити (Панас Мирний); Вітер рушився - чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).

ПРИБУВА́ТИ (про транспорт - перев. згідно з розкладом, попередньою домовленістю), ПРИХО́ДИТИ, ПРИКО́ЧУВАТИрозм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯрозм., ПРИБИВА́ТИСЯрозм.; ПІДХО́ДИТИ, ДОХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (до певного пункту, станції). - Док.: прибу́ти, прийти́, прикоти́ти, прикоти́тися, приби́тися, підійти́, дійти́, надійти. Траплялось так, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (С. Журахович); До станції було недалеко, а поїзд приходив тільки надвечір (Л. Смілянський); Підходять і підходять автобуси, висипають людей (О. Гончар); Поїзд доходить до станції Петрівка о восьмій; Перші плоти мали надійти в понеділок уранці (І. Муратов).

ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з’являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИфам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИфам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИзаст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИрозм., ПРИТІКА́ТИрозм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев. ненадовго); УЧАЩА́ТИ[ВЧАЩА́ТИ]розм. (часто). - Док.: прийти́, надійти́, прилі́зти, припливти́[приплисти́], припли́нути, привали́ти, притекти́, показа́тися. Сходились дівчата частенько до Марусі, а парубки приходили, як звичайно, непрошені (П. Куліш); Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скайської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт (Леся Українка); - Ну, чого цей приліз? - скривився Джіафер, видимо, нерадий (М. Коцюбинський); "Чом до мене не прийшов, Як ще місяць не зійшов?.." "Я до тебе приходжав, Тебе дома не застав" (пісня); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде); Юрба росте, од потоку - білили полотно - поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (А. Головко); [Перун:] Кого припече, той, певно, до вас притече! (І. Франко); Ніколи так рано не ходив [Славко] до Краньцовської, через те не мав відваги в непривичній порі показуватися до неї (Лесь Мартович); [Тетяна:] А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І. Котляревський). - Пор. I. 1. прибу́ти.