надурити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | надури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | надурі́мо, надурі́м | |
| 2 особа | надури́ | надурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | надурю́ | наду́римо, наду́рим |
| 2 особа | наду́риш | наду́рите |
| 3 особа | наду́рить | наду́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | надури́в | надури́ли |
| жін.р. | надури́ла | |
| сер.р. | надури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| наду́рений | ||
| Безособова форма | ||
| наду́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| надури́вши | ||