-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наду́муватися, наду́муватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наду́муймося, наду́муймось
2 особа наду́муйся, наду́муйсь наду́муйтеся, наду́муйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наду́муватимуся, наду́муватимусь наду́муватимемося, наду́муватимемось, наду́муватимемся
2 особа наду́муватимешся наду́муватиметеся, наду́муватиметесь
3 особа наду́муватиметься наду́муватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа наду́муюся, наду́муюсь наду́муємося, наду́муємось, наду́муємся
2 особа наду́муєшся наду́муєтеся, наду́муєтесь
3 особа наду́мується наду́муються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
наду́муючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. наду́мувався, наду́мувавсь наду́мувалися, наду́мувались
жін. р. наду́мувалася, наду́мувалась
сер. р. наду́мувалося, наду́мувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наду́мувавшись

Словник синонімів

ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИрозм.,НАГАДА́ТИСЯрозм.,ЗАТІ́ЯТИрозм.,НАВРА́ТИТИСЯрозм.,НАПОВРА́ТИТИСЯдіал.,НАМІРКУВА́ТИСЯдіал.,ЗАГАДА́ТИрідко;ЗДУ́МАТИрозм. (раптом). - Недок.: заду́мувати, замишля́ти, зами́слювати, наду́мувати, наду́муватися, умишля́ти, вимишля́ти, вими́слювати, затіва́ти, зага́дувати, зду́мувати. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); В цьому році він замислив застосувати яровизацію ранніх сортів картоплі (Я. Гримайло); Тепер цілком ясно, що дружина надумала порадувати його (О. Копиленко); Кайдашиха надумалась піти до священика (І. Нечуй-Левицький); - Якби ти знав, що зараз намислила робити Тамара... (А. Хижняк); Часом тітка запалить перше свою [цигарку] й до половини викурить, а дядько тільки що нагадається смоктати (М. Коцюбинський); Де Богунова голова затіє що, там уже напевно сподівайся діла (Я. Качура); Чи наміркуюсь встать, чи сісти, чи лягти, Вже ти й попередив, вже й думку знаєш ти (П. Гулак-Артемовський); Прождав я з місяць, а далі загадав собі так: ще тиждень пожду, а тоді заберу з собою жінку з сином - і в гори (І. Муратов); Не мігши зігнати злість, Мася здумала тугу розігнати й почала збиратись (А. Свидницький). - Пор. 1. ви́рішити, 2. збира́тися, 1. наміча́ти.