-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наду́мати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наду́маймо
2 особа наду́май наду́майте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наду́маю наду́маємо, наду́маєм
2 особа наду́маєш наду́маєте
3 особа наду́має наду́мають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. наду́мав наду́мали
жін.р. наду́мала
сер.р. наду́мало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
наду́маний
Безособова форма
наду́мано
Дієприслівник
наду́мавши

Словник синонімів

ЗАДУ́МАТИ (прийти до думки, задуму щось зробити), ЗАМИ́СЛИТИ, НАДУ́МАТИ, ПОДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИСЯ, УМИ́СЛИТИ, ВИ́МИСЛИТИ, НАМИ́СЛИТИрозм.,НАГАДА́ТИСЯрозм.,ЗАТІ́ЯТИрозм.,НАВРА́ТИТИСЯрозм.,НАПОВРА́ТИТИСЯдіал.,НАМІРКУВА́ТИСЯдіал.,ЗАГАДА́ТИрідко;ЗДУ́МАТИрозм. (раптом). - Недок.: заду́мувати, замишля́ти, зами́слювати, наду́мувати, наду́муватися, умишля́ти, вимишля́ти, вими́слювати, затіва́ти, зага́дувати, зду́мувати. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); В цьому році він замислив застосувати яровизацію ранніх сортів картоплі (Я. Гримайло); Тепер цілком ясно, що дружина надумала порадувати його (О. Копиленко); Кайдашиха надумалась піти до священика (І. Нечуй-Левицький); - Якби ти знав, що зараз намислила робити Тамара... (А. Хижняк); Часом тітка запалить перше свою [цигарку] й до половини викурить, а дядько тільки що нагадається смоктати (М. Коцюбинський); Де Богунова голова затіє що, там уже напевно сподівайся діла (Я. Качура); Чи наміркуюсь встать, чи сісти, чи лягти, Вже ти й попередив, вже й думку знаєш ти (П. Гулак-Артемовський); Прождав я з місяць, а далі загадав собі так: ще тиждень пожду, а тоді заберу з собою жінку з сином - і в гори (І. Муратов); Не мігши зігнати злість, Мася здумала тугу розігнати й почала збиратись (А. Свидницький). - Пор. 1. ви́рішити, 2. збира́тися, 1. наміча́ти.
ЗГАДА́ТИ (відтворити, поновити в пам’яті що-небудь), ПРИГАДА́ТИ, НАГАДА́ТИ, ЗДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИ, ПОПАМ’ЯТА́ТИ, СПОГАДА́ТИрозм.,СПОМ’ЯНУ́ТИрозм.,СПІМНУ́ТИдіал.,ПРИПІМНУ́ТИдіал.,НАМЕНУ́ТИдіал.,ПОМ’ЯНУ́ТИзаст.,ПРИПОМ’ЯНУ́ТИрідко. - Недок.: зга́дувати, прига́дувати, нага́дувати, зду́мувати, наду́мувати, спога́дувати, спомина́ти, помина́ти, припомина́ти. Чомусь саме тепер дід Дунай згадав свою матір, згадав те, що лежало в найдальшому, найпотаємнішому і до болючих сліз теплому закутку його пам’яті... (М. Стельмах); Юрій пригадав усі події вчорашнього дня (В. Собко); Вона йшла і старалася нагадати собі плавні, як бачила їх згори, до переправи (М. Коцюбинський); Як здумає він, що Галя не переможе батька-матері, ..то серце його наче хто в жмені здавить (Панас Мирний); Артем помовчить трохи, мовби надумує, а потім: - Скажи мені, хто твої друзі, і я скажу тобі- хто ти (А. Головко); - Ви ще попам’ятаєте, хто для вас Іван Руснак (А. Крушельницький); Як зненацька у людській розмові Дружній голос душу стрепене, Як заблисне в посмішці раптовій Юне личко, - спогадай мене! Спогадай, бо сивина навчила Кожну мить хорошу берегти (М. Рильський); Як було нам і важко, і гірко, Як нещадно пекло нас вогнем, Пам’ятаєш, напевне, Охтирко, І тебе ми не раз спом’янем (О. Ющенко); І ворухнуть не можу я рукою, Коли спімну, що ні одно гаряче Дівоче серце не зітхне, не сплаче, І не затужить нищечком за мною (І. Франко); Він розказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх - не наменув тільки про Галю (Марко Вовчок). - Пор. 3. оживля́ти.