НАДРИВА́ТИСЯ (робити що-небудь, трудитися з надмірним напруженням сил), НАДСА́ДЖУВАТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯрозм., ПІДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯрозм., РВА́ТИСЯрозм., РОЗДИРА́ТИСЯрозм., НАДВЕРЕДЖА́ТИСЯ[НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ]розм. рідше, НАДСІДА́ТИСЯрозм. рідше, РОЗЛЯГА́ТИСЯрозм. рідше. Марко аж надривався, із силою кидав тяжкі навильники, захекався, змокрів (К. Гордієнко); Роботою ніколи не надсаджувався [Іван]: робив, коли хотів, та й як хотів (Л. Мартович); Василь переривався на роботі, але.. панщина виїдала усі соки (Г. Хоткевич); Натовп міщан постійно стояв неподалеку, спостерігаючи, як підвереджувались кріпаки Потоцького, тягнучи камінь (Л. Смілянський); Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять із шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (І. Муратов); Був дядько роботящий, землю шанував.. Знесилювався, надвереджувався, сяк-так вибивався з голоду (Б. Антоненко-Давидович); - Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті - усе сама! (Грицько Григоренко). - Пор. надірва́тися, 2. напру́жуватися.