-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | надслу́хувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | надслу́хуймо |
| 2 особа | надслу́хуй | надслу́хуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надслу́хуватиму | надслу́хуватимемо, надслу́хуватимем |
| 2 особа | надслу́хуватимеш | надслу́хуватимете |
| 3 особа | надслу́хуватиме | надслу́хуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надслу́хую | надслу́хуємо, надслу́хуєм |
| 2 особа | надслу́хуєш | надслу́хуєте |
| 3 особа | надслу́хує | надслу́хують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| надслу́хуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | надслу́хував | надслу́хували |
| жін. р. | надслу́хувала |
| сер. р. | надслу́хувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| надслу́хувавши |
Словник синонімів
ПРИСЛУХА́ТИСЯ (напружуючи слух, намагатися почути щось), ПРИСЛУ́ХУВАТИСЯ [ПРИСЛУХО́ВУВАТИСЯ рідше], ВСЛУХА́ТИСЯ [УСЛУХА́ТИСЯ], ВСЛУ́ХУВАТИСЯ [УСЛУ́ХУВАТИСЯ], ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ [УСЛУХО́ВУВАТИСЯ] рідше, НАСЛУХА́ТИ [НАСЛУ́ХУВАТИ], ДОЧУВА́ТИСЯ розм., НАСЛУХА́ТИСЯ розм., ПРИСЛУХА́ТИ діал., НАДСЛУ́ХУВАТИ [НАДСЛУХА́ТИ] діал., ПРИЧУВА́ТИСЯ діал. - Док.: прислу́хатися, вслу́хатися [услу́хатися], дочу́тися. - Я тоді страшенно розлютився, - мовив Олізар, прислухаючись до того, що діялося в глибині дому чи двору (Вал. Шевчук); Він прислухувався пильно нічним шелестам (І. Франко); Сон так і липне до очей, але дівчина перемагає його, жадливо прислуховується до батькового дихання (М. Коцюбинський); Раптом чую... гукає мене сталевар. Я вслухаюся в голос... (М. Нагнибіда); Марко уважно вслухувався в зауваження колгоспників (І. Кириленко); І вдивлявся Юхим у сизі шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків (І. Ле); Буває, станеш і, ледь дихаючи, стоїш і наслухаєш, як живе ніч, як живе темрява (Є. Гуцало); Хвилинку постояли [хлопці], наслухували. Скрізь тихо, навіть собаки замовкли (Мирослав Ірчан); Ранку тратити не треба; Дочувайся: із-під неба Пісня жайворонка ллється, То привіт тобі несеться! (Я. Щоголів); Усі стихли, наслухаючись до цокання дерев’яної клямки й глухого гупання важких ніг у сінях (Д. Бедзик); Сестра Меланія никала скрізь по всіх кутках, мутилася, підбігала, приглядала, прислухала (Марко Вовчок); Він тремтів усім тілом і надслухував, запираючи в собі дух (І. Франко); Вона не раз ще підійде на пальцях до дверей і буде надслухати, притулившися вухом (Г. Хоткевич); Уночі причувається Оксана, усі добре сплять... (Г. Квітка-Основ’яненко).