-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | надслуха́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | надслуха́ймо |
| 2 особа | надслуха́й | надслуха́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надслуха́тиму | надслуха́тимемо, надслуха́тимем |
| 2 особа | надслуха́тимеш | надслуха́тимете |
| 3 особа | надслуха́тиме | надслуха́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | надслуха́ю | надслуха́ємо, надслуха́єм |
| 2 особа | надслуха́єш | надслуха́єте |
| 3 особа | надслуха́є | надслуха́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| надслуха́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | надслуха́в | надслуха́ли |
| жін. р. | надслуха́ла |
| сер. р. | надслуха́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| надслуха́вши |
Словник синонімів
ПРИСЛУХА́ТИСЯ (напружуючи слух, намагатися почути щось), ПРИСЛУ́ХУВАТИСЯ [ПРИСЛУХО́ВУВАТИСЯ рідше], ВСЛУХА́ТИСЯ [УСЛУХА́ТИСЯ], ВСЛУ́ХУВАТИСЯ [УСЛУ́ХУВАТИСЯ], ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ [УСЛУХО́ВУВАТИСЯ] рідше, НАСЛУХА́ТИ [НАСЛУ́ХУВАТИ], ДОЧУВА́ТИСЯ розм., НАСЛУХА́ТИСЯ розм., ПРИСЛУХА́ТИ діал., НАДСЛУ́ХУВАТИ [НАДСЛУХА́ТИ] діал., ПРИЧУВА́ТИСЯ діал. - Док.: прислу́хатися, вслу́хатися [услу́хатися], дочу́тися. - Я тоді страшенно розлютився, - мовив Олізар, прислухаючись до того, що діялося в глибині дому чи двору (Вал. Шевчук); Він прислухувався пильно нічним шелестам (І. Франко); Сон так і липне до очей, але дівчина перемагає його, жадливо прислуховується до батькового дихання (М. Коцюбинський); Раптом чую... гукає мене сталевар. Я вслухаюся в голос... (М. Нагнибіда); Марко уважно вслухувався в зауваження колгоспників (І. Кириленко); І вдивлявся Юхим у сизі шелюги над Дніпром, услуховувався в шепіт примерзлих пісків (І. Ле); Буває, станеш і, ледь дихаючи, стоїш і наслухаєш, як живе ніч, як живе темрява (Є. Гуцало); Хвилинку постояли [хлопці], наслухували. Скрізь тихо, навіть собаки замовкли (Мирослав Ірчан); Ранку тратити не треба; Дочувайся: із-під неба Пісня жайворонка ллється, То привіт тобі несеться! (Я. Щоголів); Усі стихли, наслухаючись до цокання дерев’яної клямки й глухого гупання важких ніг у сінях (Д. Бедзик); Сестра Меланія никала скрізь по всіх кутках, мутилася, підбігала, приглядала, прислухала (Марко Вовчок); Він тремтів усім тілом і надслухував, запираючи в собі дух (І. Франко); Вона не раз ще підійде на пальцях до дверей і буде надслухати, притулившися вухом (Г. Хоткевич); Уночі причувається Оксана, усі добре сплять... (Г. Квітка-Основ’яненко).