-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив надрива́тися, надрива́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надрива́ймося, надрива́ймось
2 особа надрива́йся, надрива́йсь надрива́йтеся, надрива́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надрива́тимуся, надрива́тимусь надрива́тимемося, надрива́тимемось, надрива́тимемся
2 особа надрива́тимешся надрива́тиметеся, надрива́тиметесь
3 особа надрива́тиметься надрива́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа надрива́юся, надрива́юсь надрива́ємося, надрива́ємось, надрива́ємся
2 особа надрива́єшся надрива́єтеся, надрива́єтесь
3 особа надрива́ється надрива́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
надрива́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. надрива́вся, надрива́всь надрива́лися, надрива́лись
жін. р. надрива́лася, надрива́лась
сер. р. надрива́лося, надрива́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надрива́вшись

Словник синонімів

КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИрозм.,ЗІПА́ТИрозм.,ЗИ́КАТИрозм.,НАДРИВА́ТИСЯрозм.,НАДСА́ДЖУВАТИСЯрозм.,ГАЛА́КАТИ[ГАЛА́ЙКАТИ]діал.,ГАЛАЙКОТА́ТИ[ГАЛАЙКОТІ́ТИ]підсил. діал.,ЖЕЛІПА́ТИдіал.,ФУ́КАТИдіал.;ВОЛА́ТИ (щосили, перев. закликаючи допомогти, попереджуючи про щось тощо); ГОРЛА́ТИрозм.,ГОРЛА́НИТИрозм.,ГОРЛОПА́НИТИрозм.,ГАЛАСА́ТИдіал. (на все горло); ЛЕМЕНТУВА́ТИ, ЛЕМЕНТІ́ТИ (перев. від болю, страху, горя); ГРИ́МАТИ, ГРИМІ́ТИрозм. (звертатися до когось підвищеним тоном з докорами); ГА́РКАТИрозм.,ГАРКОТІ́ТИпідсил. розм. (різко й уривчасто); РИ́КАТИрозм.,РИЧА́ТИрозм. (звертатися до когось грубим, злим, роздратованим голосом); ЗО́ЙКАТИ, ЙО́ЙКАТИ (перев. з плачем); ПОРОЩА́ТИ[ПОРОЩИ́ТИ]розм. (швидко й голосно); ВИЩА́ТИ, ВЕРЕЩА́ТИрозм. (пронизливо, різко). - Док.: кри́кнути, закрича́ти, скрича́ти, прокрича́ти, крикону́типідсил.зарепетува́ти, прорепетува́ти, зіпну́ти, зіпо́ну́ти підсил.зи́кнути, желіпну́ти, фу́кнути, завола́ти, загорла́ти, загорла́нити, залементува́ти, гри́мнути, га́ркнути, гаркону́типідсил.ри́кнути, зо́йкнути, йо́йкнути, ви́снути, вере́сну́ти[вере́скну́ти]. - Яке право ти маєш зо мною биться? - кричав отаман (І. Нечуй-Левицький); [Бичок (до Мартина):] Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші дам (М. Кропивницький); [Секлета:] Ах ти, харцизнику! Ти ще сміятися здумав? [Голохвостий:] Та не зіпайте так, бо всіх кожум’яцьких собак збентежите! (М. Старицький); - А цитьте ви!Слухать! - зикнув з усієї сили старшина (Б. Грінченко); П’ять-шість дужих чоловічих голосів надривалися, щоб перекричати один одного (Л. Яновська); - Соромно, батьку, - надсаджувався Грицько (З. Тулуб); Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю (М. Стельмах); - Годі, хлопці, галайкати! (з газети); - Благословіть колядувати! - одно желіпає Ївга (Панас Мирний); - Ромка, куди ти дивишся! - фукає на мене панна, коли я зустрінусь очима з поглядом якогось молодого чоловіка (І. Франко); - Пильнуй! - волав хтось басом (Н. Рибак); - Стій! - дедалі більше відстаючи, горлав обозний (О. Ільченко); Клаповухий Ілько сплигує долу і щосили горланить: - Агей, баби, хто хоче закропитись!.. (Є. Гуцало); - Я, - горлопанить [Лупатий], - ваша держава!.. Я - влада!.. Годуйте, шануйте... (О. Ковінька); Ауер підняв ногу і штовхнув Пальоху на підлогу. - Не знаєш! - галасав він несамовито і товкся по своїй жертві (А. Хижняк); - Ти ж дивися! Ти ж тримайся, Павлику! - лементувала молода так, наче найбільша небезпека зараз загрожувала саме її Павлику (Є. Гуцало); - Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? - гукнув сотник біля першого ж двору... - Такого як лякатися, боронь Боже, пане козаче... - лементіла дівчина (І. Ле); - Ти знов за своє, - гримає на Тоню батько (О. Гончар); Як лютий звір, ухопив його за піджак Федька і гаркнув: - Віддай, іроде! Не твоє!!! (Є. Кравченко); Він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (А. Головко); - Атайді! - ричав здатчик (Г. Хоткевич); - Ти обманюєш мене! Скажи, чого ти прийшов сюди? - раптом зойкнула вона (М. Стельмах); - Ой, а що ж там нового? - йойкнув господар. - Адже шальварок я відробив (І. Франко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить (І. Котляревський); - Ти підеш мені зараз! - вищала вона тонким голосом (М. Коцюбинський); І кричить, верещить, проти діда не мовчить (Словник Б. Грінченка). - Пор. вигу́кувати.
НАДІРВА́ТИСЯ (ушкодити собі внутрішні органи від надмірного зусилля, натуги), ПІДІРВА́ТИСЯ, НАДСАДИ́ТИСЯ, ПІДВЕРЕДИ́ТИСЯ розм.,НАДВЕРЕДИ́ТИСЯрозм.,НАДСІ́СТИСЯрозм. рідше,УВЕРЕ́ДИ́ТИСЯ розм. рідше.Надірватися на важкій роботі; - Марусю, не хапай сама лантуха, бо підірвешся (О. Копиленко); - Та що, - кажу я, - будете самі мучитися? ..Ще надсадитеся абощо (І. Франко); - Не піднімайте, бо підвередитесь! - сказав гість (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. надрива́тися.
НАДРИВА́ТИСЯ (робити що-небудь, трудитися з надмірним напруженням сил), НАДСА́ДЖУВАТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯрозм., ПІДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯрозм., РВА́ТИСЯрозм., РОЗДИРА́ТИСЯрозм., НАДВЕРЕДЖА́ТИСЯ[НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ]розм. рідше, НАДСІДА́ТИСЯрозм. рідше, РОЗЛЯГА́ТИСЯрозм. рідше. Марко аж надривався, із силою кидав тяжкі навильники, захекався, змокрів (К. Гордієнко); Роботою ніколи не надсаджувався [Іван]: робив, коли хотів, та й як хотів (Л. Мартович); Василь переривався на роботі, але.. панщина виїдала усі соки (Г. Хоткевич); Натовп міщан постійно стояв неподалеку, спостерігаючи, як підвереджувались кріпаки Потоцького, тягнучи камінь (Л. Смілянський); Всіх.. обхопила тепер немов гарячка яка: всі рвуться, вилазять із шкіри, аби скінчити роботу до 1-го (М. Коцюбинський); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (І. Муратов); Був дядько роботящий, землю шанував.. Знесилювався, надвереджувався, сяк-так вибивався з голоду (Б. Антоненко-Давидович); - Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті - усе сама! (Грицько Григоренко). - Пор. надірва́тися, 2. напру́жуватися.
НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (роблячи або намагаючись що-небудь робити, докладати великих зусиль, зосереджувати всю енергію), НАПИНА́ТИСЯпідсил.,НАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил.,П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ]підсил.,СИЛКУВА́ТИСЯпідсил.розм.,ПІДНАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил.розм.,НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ]підсил.розм.,ТУ́ЖИТИСЯрозм. рідше. - Док.: напру́житися, напну́тися[нап’ясти́ся], нату́житися, піднату́житися, наду́тися. Він виставив трембіту перед собою, подався тілом назад, напружуючись (Є. Гуцало); Он жук напнувсь - травинку тягне В одну мільйонну кінських сил (І. Нехода); Аж натужується, щоб не сміяться, та ніяк не здержиться (Панас Мирний); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (С. Чорнобривець); Єремія дуже задумався, що то буде, що далі з того вийде. Силкувалась, вгадувала це його здорова тяма в голові, і.. не могла вгадати (І. Нечуй-Левицький); Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском (О. Гончар); Пробує [колода під час сплаву] рятуватись, як може. Завертає убік, пнеться, тужиться - та що ж? (Г. Хоткевич). - Пор. 1. надрива́тися.

Словник фразеологізмів

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).

се́рце рве́ться (розрива́ється, надрива́ється) [на шматки́] чиє, у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає, сумує. [Кассандра:] Долон не винен. Винні сії очі, Не вмів їх погляд мовити “кохаю”, Хоч від кохання серце розривалось (Леся Українка); Все я бачив; Од усього серце надривалось,— І тоді журливе слово На папір прохалось (Я. Щоголів); З ким поділить сумні думки? .. Як серце рветься на шматки! (П. Грабовський); Сердешному чоловікові не до спання: серце в його на шматки розривається (О. Стороженко).