НАДРИ́В (різке пониження душевних і фізичних сил унаслідок якогось переживання, потрясіння; надмірна, хвороблива різкість у вияві якого-небудь почуття, душевного стану), НАДЛО́М[НАДЛА́М]. Душевний надрив; "Стійте, стійте!" - з болем, з надривом озивається Дьяконову якийсь недобрий внутрішній голос (О. Гончар); [Вадим:] І я кричу в нестерпному надломі: не винен я! (О. Левада).

НАПРУ́ЖЕННЯ (затрата великих фізичних або душевних сил під час виконання, здійснення чого-небудь), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, ЗУСИ́ЛЛЯ, СИЛКУВА́ННЯрідше,НАТУ́ГАпідсил.,ПОТУ́ГАпідсил.,НАДРИ́Впідсил.,НАДСА́ДАпідсил. розм.Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах (А. Хижняк); Дні й ночі були сповнені великої напруги й нелюдських зусиль (В. Кучер); На крутому чолі набрякла жила, виявляючи велику напруженість (М. Коцюбинський); Яць працював з надлюдською натугою (І. Франко); Робота [на ГЕС] не дуже тяжка.. в основному це керування машинами. Так звані різноробочі [різнороби] теж працюють без надриву (О. Довженко); Кінь під Богданом хропів із надсади (О. Гончар).