БІ́ЛЬШЕу знач. прийм., з род. в. або із спол. ніж, як і знах. в. (при позначенні кількості та розміру вказує на їх перевищення); НАД[НА́ДІперед деякими сполученнями приголосних][НА́ДОрідше]із знах. в.,ПО́НАД[ПО́НАДІперед деякими сполученнями приголосних][ПО́НАДОрідше]із знах. в. (указують також на перевищення міри); ПА́ЧЕз род. в., заст., ірон. (указує на перевищення міри). Я доходжу до епізоду [в кіноплівці], що його треба викинути. Він величенький - більше сотні метрів (Ю. Яновський); За табором тяглося більше як сто тисяч возів (І. Нечуй-Левицький); [Любов:] Я люблю тебе, давно люблю, над життя, над щастя, над усе на світі (Леся Українка); Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран і поїхав на поправку додому (О. Довженко); Не перший рік лісок цей пану Я паче ока стережу (І. Манжура).

БІ́ЛЯприйм., з род. в. (ужив. при позначеннях осіб, предметів, щодо яких відбуваються й на які спрямовані дії, виражені дієсл. працювати, поратися, клопотати, ходити і под. та віддієслівними іменниками від них), КО́ЛО, ЗАз оруд. в. (при дієсл. доглядати, ходити і под.); НАД[НА́ДІперед деякими сполученнями приголосних][НА́ДОрідше] (з оруд. в. - при дієсл. працювати і под.) - Я не обіцяю вистачити другу частину [рукопису].., біля неї чимало треба попрацювати (Панас Мирний); Виноград любить, щоб коло нього ходити (М. Коцюбинський); Поїла [мати] таращанців чаєм, ходила за пораненими, прала бійцям сорочки... (О. Довженко); Як день той настане, Ідуть править панахиду Над нашим гетьманом (Т. Шевченко).