ПРИНЕСТИ́ (несучи когось, щось, доставити куди-небудь), ЗАНЕСТИ́, НАДНЕСТИ́розм.; ПРИТЯГТИ́[ПРИТЯГНУ́ТИ], ПРИПЕ́РТИрозм., ПРИТИ́РИТИрозм.,ПРИТАРАБА́НИТИрозм., ПРИТАСКА́ТИрозм.,ПРИПУ́ДИТИ (важке, з трудом) діал. - Недок.: прино́сити, приноша́тизаст.зано́сити, надно́сити, притяга́ти[притя́гувати], прита́скувати. Принесли якийсь пакет, запечатаний сургучем (І. Багряний); [Перелесник:] Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Леся Українка); - Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (О. Кобилянська); Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб); В їхніх торбах знайшлося навіть кілька цукрових буряків, які вони, приперши із самих Криничок, збиралися тепер пекти собі на вечерю (О. Гончар); За тиждень рейдування по окрузі Кирило встиг звершити чимало славних справ - щонайперше притарабанив хуру продуктів для словаків (І. Головченко і О. Мусієнко); Мій лицар метнувся скоро, Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки (І. Манжура); Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Словник Б. Грінченка).

ПРИНЕСТИ́ (про вітер, течію), ПРИВІЯТИ, ПРИГНА́ТИ, НАДНЕСТИ́розм.,ПРИБИ́ТИрозм. - Недок.: прино́сити, приганя́ти, приго́нитирозм.надно́сити, прибива́ти. Налетів дужий порив вітру,.. приніс звідкілясь клубок густої пилюки (Ю. Збанацький); Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув поривисто гарячий вітер, пригнав цілі сувої рудої пилюки (Ю. Збанацький); Вітер-чорноморець пригонив хмари, що звисали над землею і дрібними дощами засівали Подніпров’я (С. Чорнобривець); Вітер надніс урваний крик, але зараз же розірвав на тисячу частин, завив зловісно і помчався в безвість (Мирослав Ірчан); Знов зупиниться [потік], стане криничкою, оглянеться, очиститься, кожну трісочку приб’є до належного місця (Г. Хоткевич). - Пор. 2. доно́сити.