надмочити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | надмочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | надмочі́мо, надмочі́м | |
| 2 особа | надмочи́ | надмочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | надмочу́ | надмо́чимо, надмо́чим |
| 2 особа | надмо́чиш | надмо́чите |
| 3 особа | надмо́чить | надмо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | надмочи́в | надмочи́ли |
| жін.р. | надмочи́ла | |
| сер.р. | надмочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| надмо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| надмо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| надмочи́вши | ||