НАДМІ́РНИЙ (який перевищує звичайну міру, норму або потребу в чому-небудь), НЕПОМІ́РНИЙ, ЗА́ЙВИЙ, ПЕРЕБІ́ЛЬШЕНИЙ (підкреслено надмірний); ГІПЕРТРОФО́ВАНИЙкнижн. (який характеризується надмірністю в розвитку, надлишком яких-небудь властивостей); НАДЛИ́ШКО́ВИЙ (про масу, кількість і т. ін.; ужив. звичайно в науковій мові). Надмірне завзяття; [Марція:] Жінки на сході, може, й непогані, але, на жаль, вони збавляють вроду надмірним малюванням (Леся Українка); Непомірне честолюбство; Анч працював упевнено, швидко, але без зайвої поспішності (М. Трублаїні); Суліман з перебільшеною церемонністю пропустив Катерину вперед (Ірина Вільде); Пильність наших людей часом набувала гіпертрофованих розмірів (Ю. Бедзик); Надлишкова вага.