НАДИХА́ТИСЯ[НАДИ́ХУВАТИСЯ]чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ[ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ]без додатка, підсил.,ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯкнижн. рідше,ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯзаст.;ЗАПА́ЛЮВАТИСЯдо чого, чим і без додатка, підсил.,ЗАГОРЯ́ТИСЯ[ЗАГОРА́ТИСЯ]підсил. (починати відчувати запал, натхнення від якогось почуття, прагнення і т. ін. або до якої-небудь справи); ЖИВИ́ТИСЯ (знаходити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів). - Док.: натхну́тися[надихну́тися], окрили́тися, одухотвори́тися, одушеви́тися рідкозапали́тися, загорі́тися. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П. Загребельний); - Дивно-хорошо! Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру [природу] (Олена Пчілка); Не може [Славко] одушевлятися загальною справою (Л. Мартович); У нашім повіті.. люди запалюються до кожної спільної роботи (В. Стефаник); Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, - швидше побачити й змалювати чудове дерево (О. Ільченко); За сто літ існування новіша література наша.. живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М. Коцюбинський). - Пор. 1. ожива́ти.