-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив надиви́тися, надиви́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надиві́мося, надиві́мось, надиві́мся
2 особа надиви́ся, надиви́сь надиві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надивлю́ся, надивлю́сь нади́вимося, нади́вимось, нади́вимся
2 особа нади́вишся нади́витеся, нади́витесь
3 особа нади́виться нади́вляться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. надиви́вся, надиви́всь надиви́лися, надиви́лись
жін.р. надиви́лася, надиви́лась
сер.р. надиви́лося, надиви́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надиви́вшись

Словник синонімів

НАДИВИ́ТИСЯна кого-що, кого, чого (багато побачити чогось, часто зустрічатися в житті з ким-, чим-небудь),НАБА́ЧИТИСЯкого, чого, розм.,НАБА́ЧИТИкого, чого, розм.рідше,НАГЛЯДІ́ТИСЯкого, чого, на кого-що, розм.,НАВИДА́ТИСЯкого, чого, розм. рідше. - Недок.: надивля́тися. Всього надивився - і щастя і горя (Л. Глібов); Багато набачилась та наслухалась Килина, поки надійшла її черга [до лікаря] (Є. Гуцало); І якого тільки дива Між людьми я наглядівсь! (І. Франко); Багато світа сходив Михайло Подоляк і багато чого в тих мандрах навидався (С. Журахович). - Пор. 1. пережива́ти.
НАМИЛУВА́ТИСЯким, чим, рідше на кого-що, з кого-чого (перев. із запереченням н е - досхочу, до повного задоволення помилуватися ким-, чим-небудь), НАЛЮБУВА́ТИСЯким, чим, на кого-що,НАДИВИ́ТИСЯна кого-що,НАЧУДУВА́ТИСЯна кого-що, рідше кому, чому,розм. - Недок.: надивля́тися. Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (О. Довженко); Надворі така краса весняна, що ні надивитися на неї, ні налюбуватися (О. Маковей); Ми всі не могли начудуватися його відвазі і вправності (Ірина Вільде). - Пор. 1. любува́тися, наті́шитися.
ПЕРЕЖИВА́ТИщо (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИчого, що, ЗНА́ТИщо, ПІЗНАВА́ТИщо, СПІЗНАВА́ТИщо, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВАТИ]що, ЗВІ́ДУВАТИщо, БА́ЧИТИщо, ЗАЖИВА́ТИщо, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯз чим, рідше, ЗНА́ТИСЯз чим, розм., ВИДА́ТИщо, розм., ВИ́ДІТИщо, розм., ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ]чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИщо (разом з ким-небудь). - Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти[взна́ти], зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти[дозна́ти], дізна́тися[дозна́тися], поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); [Ханенко:] Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); - Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); - Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). - Пор. 1. надиви́тися.