-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив наддава́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наддава́ймо
2 особа наддава́й наддава́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наддава́тиму наддава́тимемо, наддава́тимем
2 особа наддава́тимеш наддава́тимете
3 особа наддава́тиме наддава́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа наддаю́ наддаємо́, наддає́м
2 особа наддає́ш наддаєте́
3 особа наддає́ наддаю́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
наддаючи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. наддава́в наддава́ли
жін. р. наддава́ла
сер. р. наддава́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наддава́вши

Словник синонімів

НАДАВА́ТИкому, чому чого (давати яку-небудь нову якість, властивість і т. ін. або підсилювати їх), ПРИДАВА́ТИзаст.;ДОДАВА́ТИ, ДОБАВЛЯ́ТИрозм.,НАБАВЛЯ́ТИрозм.,НАДДАВА́ТИ розм.,ПІДДАВА́ТИрозм.,перев. зі сл. вогонь, жар, запал, охота і т. ін. (підсилювати, збільшувати яку-небудь якість, властивість і т. ін.). - Док.: нада́ти, прида́ти, дода́ти, доба́вити, наба́вити, надда́ти, підда́ти. Гарячі промови товаришів надавали упевненості в силах (О. Донченко); [Прочанин:] Твоя водиця справді мов цілюща, - вона мені аж сили придала (Леся Українка); Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкості його ногам (М. Коцюбинський); Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє (Л. Глібов); Тії слова набавили йому не малого страху (І. Франко); Пан Хоцінський надувся, вирівняв спину, щоб наддати собі ще більше поваги (І. Нечуй-Левицький); Це і радувало хлопця, і водночас піддавало запалу (О. Донченко). - Пор. 1. наділи́ти.
ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ[ПІДГО́НИТИ]розм.,ПІДХЛЬО́СТУВАТИрозм. рідше,ПІДХЛЬО́СКУВАТИрозм. рідше, ПІДШТО́ВХУВАТИрозм., НАДДАВА́ТИрозм.,ПРИСПІША́ТИ[ПРИСПІ́ШУВАТИ]діал.;НАБЛИЖА́ТИ[НАБЛИ́ЖУВАТИ], ПРОШТО́ВХУВАТИрозм. (прискорювати настання або кінець чогось). - Док.: приско́рити, пришви́дшити, форсува́ти, підігна́ти, підхльо́снути, підштовхну́ти, надда́ти, приспіши́ти, набли́зити, проштовхну́ти. Максим все ускладнював і ускладнював акробатичні вправи, прискорюючи темп виконання їх (Д. Ткач); Йому не хотілося сутичкою з батьком ганьбити себе, і він, круто повернувшись, пришвидшив крок (В. Речмедін); Час грав проти нас, і ми мали - це давало нам чи не єдиний мислимий ще шанс - за всяку ціну форсувати події (Н. Тихий); І полями розгарячено линув "ЗІС" тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (І. Гончаренко); Так він і скаже Маріоарі, добре, що згадав, сказано, хміль підгонить думку... (М. Чабанівський); Вони підштовхували розмову, в’язали її прикро, слово до слова, як обірвані в негоду дроти (Ю. Мушкетик); Наддавати ходи; Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (О. Досвітній); Начко тягнув п’яного Ернеста щосили з собою і приспішував кроку, кленучи його в душі (І. Франко); Треба дбати за народну справу, Швидше всім прокинутись від сну, Одігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (П. Грабовський); В земних пластах шахтар, учений в кабінеті, наближуйте прихід прекрасної пори (В. Сосюра); Він їхав до Москви проштовхувати якийсь свій винахід, боротися проти бюрократів (В. Собко).