надгородити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(нагородити) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив надгороди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надгороді́мо, надгороді́м
2 особа надгороди́ надгороді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надгороджу́ надгоро́димо, надгоро́дим
2 особа надгоро́диш надгоро́дите
3 особа надгоро́дить надгоро́дять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. надгороди́в надгороди́ли
жін.р. надгороди́ла
сер.р. надгороди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
надгоро́джений
Безособова форма
надгоро́джено
Дієприслівник
надгороди́вши