надгородити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(нагородити) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | надгороди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | надгороді́мо, надгороді́м | |
| 2 особа | надгороди́ | надгороді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | надгороджу́ | надгоро́димо, надгоро́дим |
| 2 особа | надгоро́диш | надгоро́дите |
| 3 особа | надгоро́дить | надгоро́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | надгороди́в | надгороди́ли |
| жін.р. | надгороди́ла | |
| сер.р. | надгороди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| надгоро́джений | ||
| Безособова форма | ||
| надгоро́джено | ||
| Дієприслівник | ||
| надгороди́вши | ||