надгороджений 1 значення

-1-
дієприкметник
(нагороджений) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний надгоро́джений надгоро́джена надгоро́джене надгоро́джені
родовий надгоро́дженого надгоро́дженої надгоро́дженого надгоро́джених
давальний надгоро́дженому надгоро́дженій надгоро́дженому надгоро́дженим
знахідний надгоро́джений, надгоро́дженого надгоро́джену надгоро́джене надгоро́джені, надгоро́джених
орудний надгоро́дженим надгоро́дженою надгоро́дженим надгоро́дженими
місцевий на/у надгоро́дженому, надгоро́дженім на/у надгоро́дженій на/у надгоро́дженому, надгоро́дженім на/у надгоро́джених