-1-
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини),НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́Мрозм.Одна [зморшка] розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Автомонов); Я з розпачу ухватив весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Ю. Яновський); - Значить, все треба поділити пополовині (М. Стельмах); Якщо грушка є в Оверка, Значить, грушку - пополам (І. Муратов); Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко).

Словник фразеологізмів

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

ба́́ба [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́́бка (бабу́́ся) [ще] на́́двоє ворожи́́ла (гада́́ла). [Василь (до Горпини):] Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії [Деркачеві], що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

перерива́тися / перерва́тися на́дво́є (напопола́м). Виконувати надмірну роботу або виявляти надмірні зусилля. Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко).

перерива́тися / перерва́тися на́дво́є (напопола́м). Виконувати надмірну роботу або виявляти надмірні зусилля. Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (А. Головко).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! (І. Нечуй-Левицький); Вона [Пріська] чує голос Пилипів; вона баче [бачить] його безпомощного [безпомічного], як він ховає одубілу голову в сніг .. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа́ розрива́ється на дві полови́ни. У цю ніч Добринич відчув, .. що душа його розривається на дві половини (С. Скляренко). аж розрива́ється душа́ на́дво́є. [Прісцілла:] Руфіне, годі! догадуюсь .. і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).

хоч [на́дво́є] розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. [Килина:] Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька).

2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).

хоч [на́дво́є] розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. [Килина:] Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька).

2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).