-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив надво́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надво́дьмо
2 особа надво́дь надво́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надво́дитиму надво́дитимемо, надво́дитимем
2 особа надво́дитимеш надво́дитимете
3 особа надво́дитиме надво́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа надво́джу надво́димо, надво́дим
2 особа надво́диш надво́дите
3 особа надво́дить надво́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
надво́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. надво́див надво́дили
жін. р. надво́дила
сер. р. надво́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надво́дивши

Словник синонімів

ПРОВО́ДИТИ[ПРОВА́ДИТИ] (іти, їхати тощо разом з кимсь до певного місця перед тим, як розстатися, попрощатися з ним), ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДЖУВАТИ[ПРОВА́ДЖУВАТИ]рідше,ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИРЯДЖА́ТИ (у дорогу, в гості, в похід); ВІДВО́ДИТИ, НАДВО́ДИТИрозм. (пішки). - Док.: провести́, проводи́тирідкопрова́дитидіал.відпрова́дити, ви́рядити, відвести́, надвести́. Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Марко Вовчок); Ой що кому заваджає, ой що кому вадить, А що хлопець молоденький дівчину провадить (коломийка); Старов проводжав Тараса додому (О. Ільченко); - Отак, Петре, склалося, - проводжуючи його до хвіртки, говорила Катерина (С. Журахович); - Відпровадь мене до воріт (В. Гжицький); Боками попри дорогу біжать її дві менші сестрички і братчик, що не втерпіли і крадьки втекли з хати сестру виряджати (Марко Черемшина); З дому вийде [хлопець], а до школи не втрапить... Мама іноді і в школу його відводила (О. Гончар); [Мати:] Іди, синашу, йди та надведи Килинку до дороги (Леся Українка).