-1-
дієслово доконаного виду
(знесилити; вразити) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив надвереди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надвереді́мо, надвереді́м
2 особа надвереди́ надвереді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надвереджу́ надвередимо́, надвереди́м
2 особа надвереди́ш надвередите́
3 особа надвереди́ть надвередя́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. надвереди́в надвереди́ли
жін.р. надвереди́ла
сер.р. надвереди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надвереди́вши

Словник синонімів

НАДІРВА́ТИ (завдати шкоди своїм силам, здоров’ю надмірним напруженням, непосильною працею тощо), ПІДІРВА́ТИ, НАДЛОМИ́ТИ, НАДСАДИ́ТИ, ПІДВЕРЕДИ́ТИ розм.,НАДВЕРЕДИ́ТИрозм.,УВЕРЕ́ДИ́ТИрозм. рідше. - Недок.: надрива́ти, підрива́ти, надло́млювати, надса́джувати, підвере́джувати, надвереджа́ти. - Та він же вкінець надірве своє здоров’я! (Г. Хоткевич); - Куди йому косити? Підірвав здоров’я на війні! (І. Цюпа); Кілька місяців переховування по очеретах і нетрях надломили вже його молоде здоров’я (І. Ле); Так, вона любила школу, любила свою роботу, при якій втрачала голос, хрипіла, надсаджувала груди (М. Коцюбинський); Правда, у піч вона так і не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не підвередило її дитину (М. Стельмах); Куля.. ні в кого не влучила, тільки Остапове серце надвередила назавжди (М. М. Тарновський).