-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив надвереджа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   надвереджа́ймо
2 особа надвереджа́й надвереджа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа надвереджа́тиму надвереджа́тимемо, надвереджа́тимем
2 особа надвереджа́тимеш надвереджа́тимете
3 особа надвереджа́тиме надвереджа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа надвереджа́ю надвереджа́ємо, надвереджа́єм
2 особа надвереджа́єш надвереджа́єте
3 особа надвереджа́є надвереджа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
надвереджа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. надвереджа́в надвереджа́ли
жін. р. надвереджа́ла
сер. р. надвереджа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
надвереджа́вши

Словник синонімів

НАДІРВА́ТИ (завдати шкоди своїм силам, здоров’ю надмірним напруженням, непосильною працею тощо), ПІДІРВА́ТИ, НАДЛОМИ́ТИ, НАДСАДИ́ТИ, ПІДВЕРЕДИ́ТИ розм.,НАДВЕРЕДИ́ТИрозм.,УВЕРЕ́ДИ́ТИрозм. рідше. - Недок.: надрива́ти, підрива́ти, надло́млювати, надса́джувати, підвере́джувати, надвереджа́ти. - Та він же вкінець надірве своє здоров’я! (Г. Хоткевич); - Куди йому косити? Підірвав здоров’я на війні! (І. Цюпа); Кілька місяців переховування по очеретах і нетрях надломили вже його молоде здоров’я (І. Ле); Так, вона любила школу, любила свою роботу, при якій втрачала голос, хрипіла, надсаджувала груди (М. Коцюбинський); Правда, у піч вона так і не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не підвередило її дитину (М. Стельмах); Куля.. ні в кого не влучила, тільки Остапове серце надвередила назавжди (М. М. Тарновський).